Історія вивчення хроноритмічної регуляції фізіологічних функцій організму людини

Автор(и)

  • Інга Тимофійчук Буковинський державний медичний університет, Україна
  • Світлана Семененко Буковинський державний медичний університет, Україна
  • Ксенія Слободян Буковинський державний медичний університет, Україна
  • Василь Семененко Чернівецька обласна психіатрична лікарня, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24061/2411-6181.4.2021.313

Ключові слова:

біоритми людини; десинхронози; епіфіз; мелатонін

Анотація

Згідно з даними літературних джерел, біологічні ритми людини – це певні частоти, від швидкості та уповільнення яких залежить функціонування органів та систем організму людини, її психологічний стан. У здорових людей ритми фізіологічних процесів синхронізовані як між собою, так і з ритмами навколишнього середовища, а синхронізація біоритмів, збереження їх фазових співвідношень забезпечують оптимальні умови функціонування організму та є ознакою здоров'я. Мета цього дослідження полягає у вивченні історичних аспектів хроноритмічної регуляції фізіологічних функцій організму людини та аналізі впливу десинхронозу. Матеріали та методи. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, де висвітлюються фізіологічне значення хроноритмів та проблеми десинхронозу та історичні етапи. Основна частина. Роль епіфіза та епіфізарного гормону мелатоніну в добовій та сезонній ритміці, режимі сну-активності на сьогоднішній день безперечна. У тварин і людини секреція мелатоніну епіфіз збігається зі звичайним годинником сну. Є гіпотеза, що мелатонін відіграє важливу роль у відкритті так званих воріт сну та у гальмуванні режимів активності. Секреція мелатоніну підпорядкована циркадіанному ритму. Концентрація гормону в крові максимальна у темний час доби, мінімальна – у світле. Синтез та активність гормону збільшується після заходу сонця, а пік концентрації відзначається близько 3 годин ночі. Висновки. Аналіз змін хроноритмів та їх невідповідності допомагає визначити: 1. Нові підходи до діагностики, профілактики та вдосконалення тимчасових схем лікувальних заходів при захворюваннях різних форм. 2. Вплив десинхронії на органи та системи організму. 3. Роль механізмів адаптації організму до середовища.

Посилання

Agadzhanyan N. A., Brunin D. V., Radysh I. V. “Chronophysiological features of Central hemodynamic in women of reproductive age”, Technol Liv Sys, 2014, N 11(1), Р. 4 [in English].

Bedont J. L, Newman E. A, Blackshaw S. “Pattering, specification, and differentiation in the developing hypothalamus”, Wiley Interdiscip Rev Dev Biol, 2015, N 4 (5), Р. 445 [in English].

Byeon Y, Lee HY, Lee K, Park S, Back K. “Cellular localization and kinetics of the rice melatonin biosynthetic enzymes SNAT and ASMT”, J Pineal Res, 2014, V. N 56, P. 107–14 [in English].

Manchester L. C., Coto-Montes A., Boga J. A., Andersen L. P., Zhou Z., Galano A., et al. “Melatonin: an ancient molecule that makes oxygen metabolically tolerable”, J. Pineal Res, 2015, N 59(4), Р. 403[in English].

Pekny M., Wilhelmsson U., Pekna M. “Melatonin antioxidative defense: Therapeutical implications for aging and neurodegenerative processes”, Neurotox. Res, 2014, N 23(3), Р. 267 [in English].

Tan DX, Chen LD, Poeggeler B, Manchester LC, Reiter RJ. “Melatonin: a potent, endogenous hydroxyl radical scavenger”, Endocr J., 1993, V. N1, P. 57–60 [in English].

Tymchenko H. M. “Khronolohichnyi pasport yak zasib optymizatsii rezhymu dnia studentiv klasychnoho universytetu” [Chronological passport as a means of optimizing the daily routine of students of the classical university], SCIENCERISE, 2014, N 4, Vol. 1; 4, P. 27–33 [in Ukrainian].

Vinod C., Jagota A. “Melatonin reduces traumatic brain injury-induced oxidative stress in the cerebral cortex and blood of rats”, Neural Regen. Res, 2016, N 9(11), Р. 1112 [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-05-10