Історія вивчення хроноритмічної регуляції фізіологічних функцій організму людини

Анотація

Згідно з даними літературних джерел, біологічні ритми людини – це певні частоти, від швидкості та уповільнення яких залежить функціонування органів та систем організму людини, її психологічний стан. У здорових людей ритми фізіологічних процесів синхронізовані як між собою, так і з ритмами навколишнього середовища, а синхронізація біоритмів, збереження їх фазових співвідношень забезпечують оптимальні умови функціонування організму та є ознакою здоров'я. Мета цього дослідження полягає у вивченні історичних аспектів хроноритмічної регуляції фізіологічних функцій організму людини та аналізі впливу десинхронозу. Матеріали та методи. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, де висвітлюються фізіологічне значення хроноритмів та проблеми десинхронозу та історичні етапи. Основна частина. Роль епіфіза та епіфізарного гормону мелатоніну в добовій та сезонній ритміці, режимі сну-активності на сьогоднішній день безперечна. У тварин і людини секреція мелатоніну епіфіз збігається зі звичайним годинником сну. Є гіпотеза, що мелатонін відіграє важливу роль у відкритті так званих воріт сну та у гальмуванні режимів активності. Секреція мелатоніну підпорядкована циркадіанному ритму. Концентрація гормону в крові максимальна у темний час доби, мінімальна – у світле. Синтез та активність гормону збільшується після заходу сонця, а пік концентрації відзначається близько 3 годин ночі. Висновки. Аналіз змін хроноритмів та їх невідповідності допомагає визначити: 1. Нові підходи до діагностики, профілактики та вдосконалення тимчасових схем лікувальних заходів при захворюваннях різних форм. 2. Вплив десинхронії на органи та системи організму. 3. Роль механізмів адаптації організму до середовища.