НАРОДНІ ОПОВІДІ УКРАЇНЦІВ БУКОВИНИ ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933 І «ГОЛОДІВКУ» 1946-1947 РОКІВ

Анотація

Стаття присвячена розгляду народних казок, записаних українськими іммігрантами на Буковину зі східних регіонів України про другий (найтрагічніший в історії України) Голодомор 1932-1933 років та «Голодівку» (саме так характеризували події тих часів багато опитаних буковинців кінця 20 – початку 21 століття) 1946-1947 років. Для її написання також було записано та опрацьовано багато оповідань старожилів Буковини та Західної України, а також використано уснопоетичні тексти, які були записані студентами філологічного факультету під час фольклорної практики. Вони зберігаються у фольклорному фоноархіві кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Метою дослідження є аналіз висвітлення трагічних подій в історії регіону та України крізь призму народного сприйняття (народних казок). Актуальність теми полягає у значному доповненні знань про трагічні сторінки української історії, що допоможе використовувати отримані результати в навчальній та науковій роботі зі студентами вищої школи, які відвідують курси «Український фольклор» та «Усна народна творчість». Методологічною основою дослідження стало залучення рукописних фольклорних фіксацій та історіографічних джерел: праць (монографій, статей), збірників науковців, які цілеспрямовано працюють над розробкою та вивченням цієї важливої ​​наукової проблеми. У роботі ми звертаємося до авторських текстів відомого українського письменника І. Нагірняка, який порушував цю тему у прозових та драматичних творах (наприклад, драма Івана Нагірняка «Гнат Перевесло»). Висновки. В аналіз статті ми включили народні тексти про голодомори, колективізацію та репресії, які пережив український народ. Вони повноцінно висвітлюють політичні та соціально-економічні процеси, що відбувалися в нашому регіоні, на Західній Україні, у першій та другій половині 20 століття. Найяскравішими нам здаються розповіді наших буковинців про «радянизацію» (про прихід радянської влади) Буковини: насильницьке створення колгоспів (колгоспів та радгоспів), незаконне вилучення у сімей землі, худоби, живої худоби (знарядь праці), зерна (пшениці, ячменю), корму тощо. Всі ці процеси відображалися в усній оповідній прозі буковинських українців. Часто в них звучали нотки сатири та гумору. І навіть просто жорстка сатира в неохайній манері, що часто призводила до голодувань та справжніх голодоморів, через які гинуло багато наших співвітчизників. Такі та подібні тексти потребують спеціального вивчення, класифікації та систематизації, щоб у наступних дослідженнях ними можна було вільно оперувати та широко використовувати в наукових дослідженнях. Є свідки тих часів, від яких нам терміново потрібно отримати потрібну інформацію, бо потім буде пізно. Оповідачі, кожен по-своєму, доносили до громади, до родини правдиві історії, які їм довелося пережити у своєму віці. Для цього вони використовували народнопоетичні символи, часто застосовували короткі, але влучні фрази – прості речення, широко залучаючи територіальний діалект.