«ПОГАНІ ДОРОГИ» НАТАЛІЇ ВОРОЖБИТ ЯК ЖІНОЧА ДРАМА ВИЖИВАННЯ

Автор(и)

  • Леся ВОЙТЕНКО Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24061/2411-6181.2.2025.480

Ключові слова:

Жіночий дискурс; «нова щирість»; драматургія; метамодернізм; «комунікація насильства»

Анотація

У статті аналізується п'єса Наталки Ворожбит з точки зору феміністичної критики, зокрема з позиції англо-американської феміністичної теорії, яка наголошує на традиційних концепціях. Мета статті — проаналізувати тему, мотив та образи п'єси з точки зору феміністичної критики.

П'єса відображає життя та досвід жінок на війні та під час війни, що є актуальним і сьогодні. Вона побудована за принципом монтажу з 6 історій, історій, що стосуються переважно жінок та розповідаються ними, та має романо-драматичний характер як на рівні композиції, так і поезії. Монтаж, документальність та реалізм, майже фотографічно зафіксований натуралізм, паралелізм двох світів, два способи життя – мирний та військовий, щасливий, але сумний фінал – характерні композиційні риси п'єси.

Воля до життя у персонажів п'єси реалізується завдяки маскулінності, що пояснює природу жіночої душі. Ця маскулінність проектується на довкілля та виконує компенсаторну функцію.
Комунікація насильства та жорстокості – ці риси характерні для п'єси, вони представляють жінку нетрадиційно. Сцени насильства та жаху, секс перед глядачами, образлива мова, обезголовлений труп, непристойна поведінка – все це порушує спокій глядача/читача, показує відхилення від норми звичайного життя, супроводжує жінок у п'єсі. Насильство стає нормою «щоденного» спілкування, надмірністю, що підриває дискурс і відкриває шлях до несвідомого. Метамодерністська концепція «нової щирості» пояснює, як формується світогляд жінки під час війни, де насильство стає невід'ємною частиною життя, а жорстокість – його акцентованою функцією, але на відміну від чоловіків, жінки намагаються бути чуйними, ніжними, турботливими та люблячими.

Висновки. Авторка виводить своїх героїнь як ексцентричних, «героїчно примхливих», але їхня дихотомія є їхньою універсальною рисою. Вразливість, сентиментальність, довірливість, мелодраматизм, які жінка відчуває навіть на війні, зображені крізь призму феміністичної критики; поєднання явищ, що часом суперечать одне одному за змістом, таких як: іронія та щирість, насильство та вразливість, демонструє одночасність перебування в різних станах та неможливість визначити, який із них домінує – це оптимістична реакція на сприйняття трагедії війни.

Посилання

Barri P. Vstup do teorii: literaturoznavstvo ta kulturolohiia [Introduction to theory: Literary studies and cultural studies], Smoloskyp, 2008, P. 148. [in Ukrainian].

Vorozhbyt N. Pohani doróhy [Bad roads], Lviv, Vydavnytstvo Anetty Antonenko, 2021, P. 10, 12, 13-14, 16, 20, 49, 51, 54-55, 64-66, 67, 77-78, 80, 96. [in Ukrainian].

Wallace D. F. E unibus pluram: Television and US ction. Review of Contemporary Fiction, №13, P. 151. [in English].

Bauman Z. Life in Fragments: Essays in Postmodern Morality, Oxford and Cambridge: Blackwell, 1995, P. 149. [in English].

Bornstein E. Sex and Violence in Contemporary Russian Popular Culture. Ithaca, London: Cornell University Press, 2008, P. 17. [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-25