«ПОГАНІ ДОРОГИ» НАТАЛІЇ ВОРОЖБИТ ЯК ЖІНОЧА ДРАМА ВИЖИВАННЯ

Анотація

У статті аналізується п'єса Наталки Ворожбит з точки зору феміністичної критики, зокрема з позиції англо-американської феміністичної теорії, яка наголошує на традиційних концепціях. Мета статті — проаналізувати тему, мотив та образи п'єси з точки зору феміністичної критики.

П'єса відображає життя та досвід жінок на війні та під час війни, що є актуальним і сьогодні. Вона побудована за принципом монтажу з 6 історій, історій, що стосуються переважно жінок та розповідаються ними, та має романо-драматичний характер як на рівні композиції, так і поезії. Монтаж, документальність та реалізм, майже фотографічно зафіксований натуралізм, паралелізм двох світів, два способи життя – мирний та військовий, щасливий, але сумний фінал – характерні композиційні риси п'єси.

Воля до життя у персонажів п'єси реалізується завдяки маскулінності, що пояснює природу жіночої душі. Ця маскулінність проектується на довкілля та виконує компенсаторну функцію.
Комунікація насильства та жорстокості – ці риси характерні для п'єси, вони представляють жінку нетрадиційно. Сцени насильства та жаху, секс перед глядачами, образлива мова, обезголовлений труп, непристойна поведінка – все це порушує спокій глядача/читача, показує відхилення від норми звичайного життя, супроводжує жінок у п'єсі. Насильство стає нормою «щоденного» спілкування, надмірністю, що підриває дискурс і відкриває шлях до несвідомого. Метамодерністська концепція «нової щирості» пояснює, як формується світогляд жінки під час війни, де насильство стає невід'ємною частиною життя, а жорстокість – його акцентованою функцією, але на відміну від чоловіків, жінки намагаються бути чуйними, ніжними, турботливими та люблячими.

Висновки. Авторка виводить своїх героїнь як ексцентричних, «героїчно примхливих», але їхня дихотомія є їхньою універсальною рисою. Вразливість, сентиментальність, довірливість, мелодраматизм, які жінка відчуває навіть на війні, зображені крізь призму феміністичної критики; поєднання явищ, що часом суперечать одне одному за змістом, таких як: іронія та щирість, насильство та вразливість, демонструє одночасність перебування в різних станах та неможливість визначити, який із них домінує – це оптимістична реакція на сприйняття трагедії війни.