«ПОГАНІ ДОРОГИ» НАТАЛІЇ ВОРОЖБИТ ЯК ЖІНОЧА ДРАМА ВИЖИВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2411-6181.2.2025.480Ключові слова:
Жіночий дискурс; «нова щирість»; драматургія; метамодернізм; «комунікація насильства»Анотація
У статті аналізується п'єса Наталки Ворожбит з точки зору феміністичної критики, зокрема з позиції англо-американської феміністичної теорії, яка наголошує на традиційних концепціях. Мета статті — проаналізувати тему, мотив та образи п'єси з точки зору феміністичної критики.
П'єса відображає життя та досвід жінок на війні та під час війни, що є актуальним і сьогодні. Вона побудована за принципом монтажу з 6 історій, історій, що стосуються переважно жінок та розповідаються ними, та має романо-драматичний характер як на рівні композиції, так і поезії. Монтаж, документальність та реалізм, майже фотографічно зафіксований натуралізм, паралелізм двох світів, два способи життя – мирний та військовий, щасливий, але сумний фінал – характерні композиційні риси п'єси.
Воля до життя у персонажів п'єси реалізується завдяки маскулінності, що пояснює природу жіночої душі. Ця маскулінність проектується на довкілля та виконує компенсаторну функцію.
Комунікація насильства та жорстокості – ці риси характерні для п'єси, вони представляють жінку нетрадиційно. Сцени насильства та жаху, секс перед глядачами, образлива мова, обезголовлений труп, непристойна поведінка – все це порушує спокій глядача/читача, показує відхилення від норми звичайного життя, супроводжує жінок у п'єсі. Насильство стає нормою «щоденного» спілкування, надмірністю, що підриває дискурс і відкриває шлях до несвідомого. Метамодерністська концепція «нової щирості» пояснює, як формується світогляд жінки під час війни, де насильство стає невід'ємною частиною життя, а жорстокість – його акцентованою функцією, але на відміну від чоловіків, жінки намагаються бути чуйними, ніжними, турботливими та люблячими.
Висновки. Авторка виводить своїх героїнь як ексцентричних, «героїчно примхливих», але їхня дихотомія є їхньою універсальною рисою. Вразливість, сентиментальність, довірливість, мелодраматизм, які жінка відчуває навіть на війні, зображені крізь призму феміністичної критики; поєднання явищ, що часом суперечать одне одному за змістом, таких як: іронія та щирість, насильство та вразливість, демонструє одночасність перебування в різних станах та неможливість визначити, який із них домінує – це оптимістична реакція на сприйняття трагедії війни.
Посилання
Barri P. Vstup do teorii: literaturoznavstvo ta kulturolohiia [Introduction to theory: Literary studies and cultural studies], Smoloskyp, 2008, P. 148. [in Ukrainian].
Vorozhbyt N. Pohani doróhy [Bad roads], Lviv, Vydavnytstvo Anetty Antonenko, 2021, P. 10, 12, 13-14, 16, 20, 49, 51, 54-55, 64-66, 67, 77-78, 80, 96. [in Ukrainian].
Wallace D. F. E unibus pluram: Television and US ction. Review of Contemporary Fiction, №13, P. 151. [in English].
Bauman Z. Life in Fragments: Essays in Postmodern Morality, Oxford and Cambridge: Blackwell, 1995, P. 149. [in English].
Bornstein E. Sex and Violence in Contemporary Russian Popular Culture. Ithaca, London: Cornell University Press, 2008, P. 17. [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).