ЯВИЩЕ ПАРОНІМІЇ У МОВІ МЕДИЦИНИ ЯК ПРОБЛЕМА ТЕРМІНОВЖИВАННЯ

Анотація

У статті підкреслюється необхідність дотримання літературних норм української мови в сучасній медичній термінології, зокрема важливість розуміння її лексико-граматичного та стилістичного рівнів. У дослідженні аналізуються термінолексеми, що утворюють паронімічні зв'язки, а також причини та наслідки невмотивованого використання паронімів у науковому дискурсі (семантична схожість, недостатнє розуміння лексичних значень, некомпетентність мовців). Встановлено, що помилкове використання паронімів призводить до спотворення вираженого значення, лінгвістичних парадоксів та мовленнєвих помилок. Запропоновано правильні (нормативні) варіанти паронімічних медичних термінів, доречні для професійної мови медичних працівників. У дослідженні використано методи аналізу та синтезу, порівняльного (зіставного) аналізу та загальнолінгвістичного методу наукового опису. Висновки. Кількісні та якісні зміни в національній термінологічній системі є результатом взаємодії лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів та закономірностей. Ретельний лінгвістичний аналіз основних паронімічних пар (серій), їх включення до лексичних мінімумів та активна навчальна робота з ними є важливим аспектом успішного оволодіння мовою медицини та підвищення якості спеціалізованої медичної літератури.