ВЕРБАЛІЗАЦІЯ РОЗДУМУ (НА ОСНОВІ ТРИЛОГІЇ М. МАТІОС «МАЙЖЕ НІКОЛИ НЕ НАВПАКИ»)

Анотація

Мета роботи – дослідити лінгвістичні особливості функціонально-семантичного типу мовлення – міркування – у художньому тексті.

Методи дослідження. Дослідження проводилося з використанням основних загальнонаукових методів аналізу та синтезу, лінгвістичних методів – описового та структурного. Описовий метод узагальнював спостереження фактичного матеріалу. Структурний метод дав змогу інвентаризувати та систематизувати мовні явища.

Висновки. Отже, в роздумах активно функціонує абстрактна лексика, зумовлена ​​інтелектуалізацією мовлення. Згадка про Бога викликається вигуками, що базуються на слові Бог та стилістичній фігурі діатези. Звернення до Бога супроводжують повсякденне життя та сімейні ритуали народу. Діатез утворює слово Бог, зазвичай, у формі кличної форми, а дієслова прощати, захищати, допомагати – у формі наказового способу (2-ї або 3-ї особи однини). Роздуми М. Матіоса характеризуються сегментацією тексту: короткі, розділені, парцельовані речення, підкреслені графічним фактором. Роздуми передбачають інтелектуальні сумніви, вагання, невпевненість, пошук думки. Цей структурний елемент рефлексії реалізує заперечення. У мовленнєвому стилі М. Матіоса звертають на себе увагу еквіваленти речень, які утворюють контамінацію опозиції та заперечення, позначаючи стилістичну фігуру алоїозу.