Організаційно-методологічні характеристики освітньо-професійної програми підготовки фахівців за спеціальністю «Терапія та реабілітація»

Анотація

Питання підготовки спеціалістів з терапії та реабілітації є особливо актуальним у сучасних реаліях, оскільки попит на професійних спеціалістів у цьому кластері медицини постійно зростає. Вищі медичні навчальні заклади стикаються з необхідністю швидкого впорядкування навчально-методичного арсеналу для відповідності стандартам освітньо-професійної програми. Метою наукового дослідження є висвітлення специфіки організаційно-методичного забезпечення навчального процесу для студентів спеціальності «Терапія та реабілітація». Завданнями дослідження є пошук балансу між традиційними та інноваційними вимірами навчального забезпечення в сучасній парадигмі вищої медичної освіти. Методологія, використана при написанні статті, орієнтована на загальнонауковий методологічний сегмент. Аналітичний вимір сформував домінуючий методологічний підхід, що забезпечує узагальнення отриманих даних та порівняння в рамках навчального процесу у вищому медичному навчальному закладі. Розробка перспектив розвитку освітньої та наукової діяльності передбачає застосування науково-філософського принципу синергії. Результати дослідження свідчать про поступову трансформацію матриці компетенцій з теоретичних дисциплін, що викладаються реабілітологам. Традиційне домінування фундаментальних навичок втрачає свою актуальність через динамізм соціокультурних змін, які радикально змінюють розуміння принципів лікування та одужання. Біопсихосоціальна модель терапевтичної та реабілітаційної діяльності зумовлює необхідність нових знань та навичок, що формуються під час вивчення теоретичного кластера освітньої програми. Soft-skills, live-skills, digital-skills – це звичний перелік професійних компетенцій сучасного реабілітолога. Дисципліни теоретичного профілю стають освітнім простором, у якому студент вищої освіти формує необхідний арсенал знань, навичок та вмінь. Перспективами дослідження є розробка міждисциплінарних програм, які інтегруватимуть потенціал кількох суміжних дисциплін, формуючи універсальні компетенції. Досвід епітеліотерапії продемонстрував ефективність використання міждисциплінарності в практичному сегменті навчання. Міждисциплінарна парадигма в теоретичній підготовці є актуальною для терапевтичного та реабілітаційного кластера. Таким чином, організаційно-методичне забезпечення викладання теоретичних дисциплін студентам спеціальності «Терапія та реабілітація» постійно змінюється під впливом соціокультурних факторів. Біопсихосоціальна модель медичної парадигми сучасності передбачає розширення компетенцій терапевта-реабілітолога, що зумовлює необхідність набуття гнучкості та універсальності професійних навичок