Перспективи та пріоритети післявоєнного відновлення України

Анотація

Мета статті – висвітлити пріоритетність, масштабність та інтенсивність реалізації соціокультурного розвитку в процесі повоєнної відбудови України. Аналіз змісту та формату реалізації складових реконструкції з метою досягнення стратегії її досягнення в форс-мажорних соціокультурних умовах. Завдання наукової розвідки зумовлені уявленням про доцільність залучення інноваційного та фундаментального вимірів розвитку українського суспільства. Післявоєнну відбудову України слід класифікувати в розрізі невідкладного, короткострокового та довгострокового здійснення та реалізації. Методологічний арсенал дослідження базується на аналізі наукових праць, які висвітлюють особливості реконструкції та розвитку кластерів соціальної активності в Україні. Синергетичний підхід постає як універсальний методологічний інструмент, що визначає взаємодію як ключовий елемент у досягненні принципів розвитку в умовах нестабільності. Результати дослідження свідчать про те, що реалізація окремих завдань реконструкції відбувається навіть у період активних бойових дій. Водночас повноцінна стратегія відбудови може бути реалізована лише у післявоєнний період, коли держава і суспільство зможуть зосередитися на реалізації настанов соціокультурного прогресу. Аналіз напрацювань наукового дискурсу визначає актуальні інституційні та функціональні особливості розвитку держави в умовах воєнного стану та збереження й накопичення потенціалу розвитку в умовах післявоєнної відбудови. Перспективним напрямом дослідження є пошук оптимальних теоретико-методологічних і світоглядно-ментальних засад обґрунтування популярності ідеї українського відродження. Тому повномасштабна війна в Україні з 2022 року призупинила звичний формат стратегічного розвитку України, оскільки наразі переважають соціокультурні принципи форс-мажорної діяльності. Проте перспективи розвитку залишаються в арсеналі основоположних елементів розвитку українського суспільства вже у повоєнний період.