Особливості використання інформаційно-цифрових технологій при перекладі дипломатичних матеріалів
DOI:
https://doi.org/10.24061/2411-6181.1.2023.387Ключові слова:
оцифрування дипломатичної діяльності; переклад дипломатичних матеріалів; ІКТ; дипломатія; дипломатичні текстиАнотація
Діджиталізація активно впроваджується в усіх сферах суспільної діяльності, трансформуючи традиційні способи створення, розповсюдження та аналізу інформації. Дипломатична діяльність не стала винятком у процесах актуалізації цифрового простору, поступово залучаючи до своєї практики засоби ІКТ. Дослідження зосереджено на висвітленні впровадження цифрових інновацій у дипломатії в умовах постійного впливу соціокультурних факторів. Сучасний світ динамічний і швидко розвивається; тому тенденції сприяння або перешкоджання оцифровці, яка використовується безпосередньо в перекладі дипломатичних текстів, швидко змінюються залежно від багатьох факторів (соціально-політичних, соціально-економічних, культурних тощо). Мета дослідження – зрозуміти ефективність використання інформаційно-цифрових технологій у перекладі дипломатичних текстів. Відзначається потреба в нових медіа, перекладачах і засобах перекладу, які будуть затребувані в умовах тотальної глобалізації та інформатизації сучасного соціокультурного простору. Цифровізація продемонструвала доцільність її використання в дипломатичній діяльності загалом, тож очевидно, що цей процес поширюватиметься на вузькоспеціалізовані кластери, зокрема перекладу дипломатичних текстів. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні використання загальнонаукових і науково-лінгвістичних методів, завдяки чому здійснено комплексне дослідження алгоритмів оцифрування дипломатичного перекладу. Крім того, активно використовується науково-синергетичний підхід, який забезпечує взаємодію цифрового, мовного, дипломатичного та культурно-історичного вимірів, які актуалізуються в науковій розвідці. Елементи новизни дослідження зосереджені на інтерпретації інформаційно-цифрових технологій у контексті їх залучення до процесу дипломатичного перекладу. Висновок. Тому сегмент ІКТ активно завойовує позиції в дипломатичній діяльності, повною мірою відповідаючи тенденціям сучасного соціокультурного розвитку. У практично-орієнтованому середовищі дипломатична перекладацька діяльність успішно використовує онлайн-ресурси для покращення якості та доступності перекладених матеріалів. Однак цифровий сегмент позиціонується як допоміжний елемент або альтернатива традиційним моделям перекладу, використовуючи широкий спектр цифрових інструментів: онлайн-перекладачі, штучний інтелект, інтерактивні словники тощо.
Посилання
Bjola C., Cassidy J., Manor I. “Public Diplomacy in the Digital Age”, The Hague Journal of Diplomacy, 2019, Vol. 14, P. 83-101 [in English].
Budiman A., Samani M., Setyawan W., Nurdyansyah “The Development of Direct-Contextual Learning: A New Model on Higher Education”, International Journal of Higher Education, 2021, Vol. 10, P. 15-26 [in English].
Fernandez-Batanero J., Montenegro-Rueda M., Fernandez-Cerero J., Garcia-Martinez, I. “Digital competences for teacher professional development. Systematic review”, European Journal of Teacher Education, 2022, Vol. 45, P. 513-531 [in English].
Giannini T., Bowen J. “Digital Culture”, 2019, Springer, Cham [in English].
Hvelplund K. “Translators’ Use of Digital Resources during Translation”, HERMES – Journal of Language and Communication in Business, 2017, Vol. 56, P. 71–87 [in English].
Kane G. “The Technology Fallacy”, Research-Technology Management, 2019, Vol. 62, P. 44-49 [in English].
Karpenko O., Rybchenko A. “Formuvannia sotsialno-instytutsiinoho konstruktu tsyfrovoi dyplomatii” [Formation of the social and institutional construct of digital diplomacy], Bulletin of the NAPA. Series “Рublic Аdministration”, 2020, Vol. 2, P. 5–9 [іn Ukrainian].
Khatib L., Dutton W., Thelwall M. “Public Diplomacy 2.0: A Case Study of the US Digital Outreach Team”, The Middle East Journal, 2021, Vol. 66 [іn English].
Knox J., Williamson B., Bayne S. “Machine behaviourism: future visions of learnification and datafication across humans and digital technologies”, Learning. Media and Technology, 2020, Vol. 45, P. 31-45 [in English].
Manor I., Bjola C. “Public Diplomacy in the Age of “Post-reality”, Palgrave Macmillan Series in Global Public Diplomacy, 2019, Palgrave Macmillan, Cham [іn English].
Miroshnychenko T., Fedorova H. “Tsyfrova dyplomatiia yak suchasnyi komunikatsiinyi instrument mizhnarodnykh vidnosyn” [Digital diplomacy as a modern communication tool of international relations], Naukovo-teoretychnyi almanakh Hrani, 2022, Vol. 24, P. 58-65 [іn Ukrainian].
Nino A. “Exploring the use of online machine translation for independent language learning”, Research in Learning Technology, 2020, Vol. 28 [in English].
Sevin E., Manor I. “From Embassy Ties to Twitter Links: Comparing Offline and Online Diplomatic Networks”, Policy & Internet, 2019, Vol. 11, P. 324-343 [in English].
Shelemba M., Symchera M. “Digital communications and trends in Ukraine: achievements, challenges and opportunities”, Politykus, 2020, Vol. 6 [in English].
Shevchenko L. “Nova Publichna dyplomatiia v konteksti publichnoho upravlinnia” [New public diplomacy in the context of public administration], Ekonomichnyi visnyk. Seriia: finansy, oblik, opodatkuvannia, 2021, Vol. 7 [in Ukrainian].
Ugur N. “Digitalization in higher education: A qualitative approach”, International Journal of Technology in Education and Science (IJTES), 2020, Vol. 4, P. 18-25 [In English].
Yefremova K., Naumova K., Mishanchuk A. “Osoblyvosti vykorystannia tsyfrovoi dyplomatii v umovakh pandemii: problemy i perspektyvy rozvytku” [Peculiarities of using digital diplomacy in pandemic conditions: problems and development prospects], Pravo ta innovatsiine suspilstvo, 2021, Vol. 2 [іn Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
