Слово – зброя (про новотвори як мовне віддзеркалення російсько-української війни)

Анотація

Функціювання української мови набуває особливого значення в умовах повномасштабної російсько-української війни. Мова – це важливий складник національної ідентичності, потужний продуктивний засіб, завдяки якому утверджується народ, збагачується національна культура. Мета статті – описати та систематизувати інноваційні процеси в сучасній національній лексичній системі української мови, що розвивається під час російсько-української війни. У статті представлено нові ресурси мовомислення – неологізми й оказіоналізми, що вербалізують нинішні події воєнного часу в Україні і нагадують про тісний зв’язок історії та мови. Зроблено екскурс лінгвістичних напрацювань про мову як зброю; обґрунтовано необхідність нової номінації; розглянуто приклади й визначено основні функції неолексем; відзначено емоційно-експресивний складник у такому словотворенні; закцентовано увагу на активному функціонуванні неологізмів у мові; окреслено перспективи вивчення неологізмів на тлі сучасних подій в українському суспільстві та світі. Методи дослідження. Для наукової інтерпретації фактичного матеріалу послуговуємося такими загальнонауковими методами, як спостереження й аналіз мовного матеріалу. Використовуємо описовий метод, прийоми компонентного і лінгвостилістичного аналізів. Висновки. Фактичний матеріал статті засвідчує, що слово є особливою зброєю на мовному фронті. Утворення й активне функціонування нових лексичних одиниць у воєнному дискурсі – це своєрідне віддзеркалення подій сучасності; яскравий вияв словникового багатства української мови і високий інтелектуальний потенціал українського народу; засвідчення динамічності, безперервності й унікальності мови як живого організму.