Діяльність просвіти та Волинського українського об’єднання на Волині у міжвоєнний період

Анотація

На думку авторів, нинішня агресія Російської Федерації проти України остаточно позбавляє українців будь-якої надії на компроміс із північно-східним сусідом, який у будь-який спосіб намагається довести недійсність самодостатньої української державності, неспроможність українців створювати і розвивати свою суверенну державу. Вона робила це протягом усіх попередніх століть, усіляко знищуючи будь-які спроби українців культивувати власну ідентичність. Це, безперечно, стосується вживання рідної мови, діяльності всіх культурно-освітніх осередків тощо. Спроби українців відтворити Українську державу після Першої світової війни зазнали невдачі через внутрішні та зовнішні чинники, серед яких не другорядне місце займав російський. роль. Росія, тоді більшовицька держава, не бачила іншого шляху до свого розвитку, окрім володіння українськими землями та панування над українцями. Для цього застосовувалися найжорстокіші методи переслідування непокірних українців – від ліквідації будь-яких громадських організацій до масового знищення їх носіїв. У міжвоєнний період частина українських земель, яку згодом, під час і після Другої світової війни, загарбала СРСР (та сама Росія, тільки під псевдонімом федерації «незалежних» держав) за домовленістю з тодішньою гітлерівською Німеччиною, належали іншим державам, зокрема Польщі. З огляду на те, що відбувається зараз, автори хочуть коротко зупинитися на діяльності тогочасних українських освітніх організацій на Волині, яка перебувала під владою Польщі. У статті аналізується діяльність і значення українських національно-культурних осередків на Волині – Просвіти та Дому Просвіти. Зазначається, що завдяки проведенню «волинського експерименту» воєвода Г. Юзевський під різними гостротами знищив у губернії культурно-освітнє товариство «Просвіта» і створив товариства, які мали реалізовувати програму намісництв. На основі аналізу багатьох фактів автори дійшли висновку, що культурно-освітні організації, підпорядковані Волинському Об’єднанню Українців, всупереч сподіванням польської влади, мали мало благотворного впливу на розвиток культури, освіти та літератури на Волині. Подальший досвід показав, що після приєднання Волині до УРСР використання гасел визволення українців з-під польського гніту призвело до винищення всіх осередків як польської, так і української культурно-освітньої діяльності, бо вони не вписувалися в Радянське трактування прав людини та демократії як такої. Немає сумніву, що після завершення нинішньої нічим не спровокованої кривавої війни, яку зрештою виграє Україна, за прямої всебічної допомоги тієї ж Польщі та всього цивілізованого світу, постане проблема усунення шарів відчуження між українцями та поляками. розглядати з точки зору того, що зближує нас, а не розділяє.