Танець як реалізація напруги спілкування в літературі

Анотація

Мета наукового дослідження – проаналізувати роль танцю як соціальної коагуляції та фону інтенсивних почуттів у контексті нової галузі знань –
нейронауки. У статті використано порівняльний метод дослідження з вибором письменників різних культурних просторів та епох: Гюстава Флобера, Генріка Ібсена, Нікоса Казандзакіса, Лівіу Ребреану, Льва Толстого. У статті проаналізовано функцію емоційної комунікації, що відбувається за допомогою танця з посиланням на діонісійський прояв мистецтва та нейронауку. Матеріалом дослідження послугували такі твори: “Пані Боварі” Гюстава Флобера, “Ляльковий дім” Генріка Ібсена, “Анна Кареніна” Льва Толстого, “Чулеандра” Лівіу Ребреану та “Грек Зорба” Нікоса Казандзакіса – три жіночих і два чоловічих персонажі.  Їхнім спільним елементом є відчуття внутрішнього звільнення та передача еротичного напруження, злиття з коханою людиною та всесвітом. Висновок. Нейронаука бере до уваги перетин тілесного контакту з контролем рухів, навчання шляхом імітації, емоційне вираження і психодинаміку підсвідомості.