Вторинна номінація в медичному дискурсі з погляду когнітивно- комунікативних стратегій

Анотація

Вивчення медичного дискурсу є однією з ключових проблем когнітивно-комунікативної граматики, оскільки субмова медицини – з усіма її формами та засобами вираження та загального вживання – є невід’ємною частиною будь-якої національної мови. Аналіз професійного мовлення в різноманітних комунікативних ситуаціях цікавить як українських мовознавців, так і дослідників інших слов’янських мов. Мета наукової розвдки – дослідити способи творення вторинних номінативних одиниць у медичному дискурсі та встановити їхні типи за різними ознаками. У статті узагальнено різні причини, що зумовлюють творення вторинних назв у сучасному мовознавстві, визначено роль і значення вторинної номінації у процесі поповнення лексики сучасної української мови. Виникнення вторинних номінацій зумовлюється як внутрішньомовними, так і позамовними чинниками. Створення таких назв обумовлене переважно змінами в суспільстві, які сприяють поглибленню знань про предмети та явища реального світу, принципом мовної економії при творенні нових слів, емоційно-експресивними факторами. Первинна номінація, заснована на предметно-чуттєвому сприйнятті, є узагальненням соціального досвіду і створенням концептуального рівня пізнання, вторинна номінація узагальнює мовний довід. Основними методами дослідження є: метод компонентного аналізу, метод моделювання, метод асоціативного експерименту та метод когнітивного аналізу. Висновки. Визначено роль вторинної номінації як текстової категорії, зокрема й у бінарних протиставленнях. З’ясовано, що метафоризація є найпродуктивнішим засобом творення вторинних назв у медичному дискурсі. Типовим способом творення вторинних назв осіб є суфіксація як давній і традиційний спосіб творення слів. Перевага вторинних суфіксальних назв перед офіційними іноземними термінами полягає в тому, що вони більш зрозумілі насамперед пацієнтам.