Вторинна номінація в медичному дискурсі з погляду когнітивно- комунікативних стратегій
DOI:
https://doi.org/10.24061/2411-6181.2.2022.360Ключові слова:
вторинна номінація; дискурс слов′янські мови; креативність; метафоризаціяАнотація
Вивчення медичного дискурсу є однією з ключових проблем когнітивно-комунікативної граматики, оскільки субмова медицини – з усіма її формами та засобами вираження та загального вживання – є невід’ємною частиною будь-якої національної мови. Аналіз професійного мовлення в різноманітних комунікативних ситуаціях цікавить як українських мовознавців, так і дослідників інших слов’янських мов. Мета наукової розвдки – дослідити способи творення вторинних номінативних одиниць у медичному дискурсі та встановити їхні типи за різними ознаками. У статті узагальнено різні причини, що зумовлюють творення вторинних назв у сучасному мовознавстві, визначено роль і значення вторинної номінації у процесі поповнення лексики сучасної української мови. Виникнення вторинних номінацій зумовлюється як внутрішньомовними, так і позамовними чинниками. Створення таких назв обумовлене переважно змінами в суспільстві, які сприяють поглибленню знань про предмети та явища реального світу, принципом мовної економії при творенні нових слів, емоційно-експресивними факторами. Первинна номінація, заснована на предметно-чуттєвому сприйнятті, є узагальненням соціального досвіду і створенням концептуального рівня пізнання, вторинна номінація узагальнює мовний довід. Основними методами дослідження є: метод компонентного аналізу, метод моделювання, метод асоціативного експерименту та метод когнітивного аналізу. Висновки. Визначено роль вторинної номінації як текстової категорії, зокрема й у бінарних протиставленнях. З’ясовано, що метафоризація є найпродуктивнішим засобом творення вторинних назв у медичному дискурсі. Типовим способом творення вторинних назв осіб є суфіксація як давній і традиційний спосіб творення слів. Перевага вторинних суфіксальних назв перед офіційними іноземними термінами полягає в тому, що вони більш зрозумілі насамперед пацієнтам.
Посилання
Gack V. K typolohyy yazukovukh nomynatsyi [To the typology of linguistic nominations], Language Nomination: General Issues, Moskva: Nauka, 1997, P. 243 [in Russian].
Lakoff G. The Contemporary Theory of Metaphor, Metaphor and Thought Second edition. Ortony A., eds. New York: Cambridge University Press, 1993, P. 202–251 [in English].
Majaeva S. Termynu v medytsynskom dyskurse [Terms in medical discourse], Bulletin of the Chelyabinsk State University. Philology. Art criticism, Chelyabinsk, 2011, Issue. 60, P. 93 [in Russian].
Selivanova E. Kohnitivnaya onomasiolohiia [Cognitive onomasiology], Kiev: Phytocenter, 2000, P. 182 [in Russian].
Telia V. Vtorychnaia nomynatsyia i ee vydu. Yazukovaia nomynatsyia. Tipu naymenovanyi [Secondary nomination and its types. Language nomination. Types of appellations], Moskva: Nauka, 1997, P. 129 [in Russian].
Utkina T. Metafora v nauchno-populiarnom medytsynskom dyskurse [Metaphor in the popular science medical discourse], abstract dis. scientist. degree of cand. filol. sciences, Perm, 2006, P. 26 [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).