Військове командування військово-господарських формувань в Україні у першій половині ХІХ ст. як елемент топу військово-політичної еліти

Анотація

У статті розглядається та аналізується історія становлення та розвитку військового управління військово-господарськими формуваннями в Україні першої половини ХІХ ст. Методи дослідження. Важливим аспектом методологічної основи є використання загальнонаукових та спеціально-наукових методів: аналізу та синтезу, історичного, біографічного, класифікаційного, проблемно-хронологічного. Наукова новизна полягає в тому, що вперше комплексно досліджено військове керівництво військово-господарськими формуваннями в Україні, участь у розробці та реалізації проектів з організації військових поселень кавалерії. Серед вищого військово-політичного керівництва для реалізації плану створення осілих структур на території України було обрано досвідченого полководця, генерала від кавалерії, розвідника графа Івана Вітта (1781–1840). Висновки. Отже, отримані нами дані дозволяють стверджувати, що генерал від кавалерії, розвідник, граф Іван Вітт увійшов до складу військово-політичної еліти України першої половини ХІХ ст. Важливим початковим показником військово-політичної «елітарності» було володіння великими графами і князями. Граф І. Вітт став одним із найвпливовіших і найдовіреніших воєначальників урядів імператорів Олександра І та Миколи І, отримав низку нагород. Запропонував заходи щодо вдосконалення військово-поселенської системи в Україні. Завдяки його досвіду, професіоналізму, ініціативі та блискучим організаторським здібностям, полководським здібностям і харизмі кавалерійська слобода швидко перейшла на харчування з суші з меншою ціною, ніж піхота