Військова підготовка українських січових стрільців у вишколі як необхідна складова у формуванні нової української армії
DOI:
https://doi.org/10.24061/2411-6181.2.2022.345Ключові слова:
товариство «Січ»; гурток “Пласт”; кіш УСС; легіон Українських Січових Стрільців; вишкіл (військова підготовка)Анотація
У статті описано процес створення та військової підготовки Легіону УСС на військових вишколах «Січових Стрільців». У пропонованій статті охарактеризовано важливість і професіоналізм підготовки інструкторів, які в стислі терміни навчили основам військової справи та сформували у новобранців актуальні якості, які рятували життя та навчили здобувати перемоги в майбутніх бойових діях. Методи дослідження. У статті використано загальнонаукові та спеціально-історичні методи дослідження. До загальнонаукових належать такі, як аналіз і синтез. Ці методи дали змогу провести продуктивну оцінку вивчених історичних джерел та літератури. А такі методи, як хронологічний та історико-аналітичний, дали змогу викласти матеріал у чіткій послідовності та логічній завершеності, висвітлити окремі аспекти. Використання біографічного методу реалізує розгляд внеску конкретних осіб у підготовку Університету як необхідної складової в боротьбі за незалежність України. Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Тема українських «січових стрільців» є актуальною і сьогодні, адже Січові Стрільці зробили великий внесок у становлення та становлення нашої держави. Їхньою наполегливою працею була створена незалежна Західноукраїнська Народна Республіка. Українські Січові Стрільці були першими, хто намагався організувати українську національну армію, яка могла б захистити Україну від загарбників. Тому важливо знати, як саме досліджувалася підготовка в університеті українських «Січових Стрільців». Питання дослідження ролі УСС привертали і привертають увагу багатьох науковців та істориків. Особливості Вишкільського УСС висвітлювали М. Лазарович, М. Литвин, О. Бойко, К. Науменко, Ю. О., О. О. Олексійович. Терещенка, С. Ріпецького та Б. Гнатевича. Висновки. У дослідженні проаналізовано причину виникнення, історію становлення та розвитку українських «Січових Стрільців». Зроблено висновок, що легіон УСС від початку свого функціонування став першим непрофесійним і ненавченим військовим формуванням українців, але в результаті діяльності Вишкіл він став добре вишколеним формуванням, базовим формуванням майбутнього. українська армія. Наприкінці боїв за гору Лисоня в Розвадові та Верині розмістився вишкільний табір легіону УСС, куди переїхала решта Армії УСС і старшини. Легіон складався переважно з молодих вихованців спортивно-громадської організації «Сокіл», пожежної дружини – «Січ», студентсько-шкільної організації – «Пласт». Українські «Січові Стрільці» були суттю своєї епохи, її ідеї відповідали революційній добі, в якій вона виросла і розвивалася. І розглядати й оцінювати його слід сьогодні, виходячи з мети історичної дискусії.
Посилання
Hnatkevich B. Ukrainski sichovi striltsi 1914-1920 [Ukrainian “sichovi striltsi” 1914‒1920], Montreal, 1955, Р. 9, 75 [in Ukrainian].
Ripetsky S. Litopys Ukrainskoho Sichovoho Striletstva za voliu Ukrainy. Istorychnyi zbirnyk USS, 1914-1964 [Annals of the Ukrainian Sich riflement for a free Ukraine. Historical almanac USS, 1914‒1964], New York, 1967, Р. 12, 17, 40, 83 [in Ukrainian].
Ripetsky S. Ukrainskyi lehion, Ukrainski sichovi striltsi, 1914‒1920 [Ukrainian legion, Ukrainian “sichovi striltsi”, 1914‒1920], New York, 1956, Р. 1, 11 [in Ukrainian].
Zbirnyk naukovykh materialiv LII Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi internet – konferentsii “Osinni naukovi chytannia”, сhastyna 2 [Collection of scientific materials of the LII International Scientific and Practical Internet Conference “Autumn Scientific Readings”, рart 2], Dnipro, 2020, Р. 6, 7, 9 [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).