“Заглавна істина буття”: паратекстуальні модифікації роману М. Продановича “Вечеря у Святої Аполлонії”

Анотація

У сучасному науковому дискурсі склалися теоретичні основи інтертекстуальних зв'язків, що дозволяють диференційовано підходити до розмаїття явищ інтертекстуального характеру. Культура в цілому розглядається як текст, який розпадається на ієрархію «текстів у текстах» і утворює їх складні перетини. З цього ракурсу привертають увагу різноманітні форми та жанри інтертекстуальних зв’язків, і зокрема паратекстуальність, схильна до образних сполучень і видозмін. Його формами є заголовок чи підзаголовок, які набувають остаточної завершеності у перегуку зі змістом твору. Зміни, здійснені завдяки цьому формату, актуальні для висвітлення досвіду літературної поетики. Виділяється творчість Мілети Продановича, романи якого містять полівалентну поетику. Його ознаки простежуються у творі «Обід у святої Аполлонії». Висвітлення формально-семантичних аспектів його поетики, побудованої модифікацією паратекстуальності, реалізованої у її взаємодії з іншими проявами інтертекстуальності, є метою статті. Новизна полягає в прецедентній класифікації поєднання паратекстуального заголовка з іншими модусами інтертекстуальності в образному матеріалі роману М. Продановича. В основу дослідження покладено результативність методу структурно-компонентного аналізу із залученням прийомів інтертекстуального та структурно-семантичного читання художніх текстів. У підсумку слід визнати, що паратекстуальний вимір роману М. Продановича містить особливу модифікацію: симбіотичне поєднання з поетикою інтертекстуальної алюзії. Цей комплекс апелює до мистецтвознавчого дискурсу, дозволяє компенсувати в паратекстуальній приналежності смислів семантичну амплітуду прагнення до постулатів християнської етики, укорінення ідеологій віри та гуманістичних цінностей у світогляді. Значення виділеного семантичного ресурсу виражає своєрідну «заголовну правду буття», яка утверджує гуманістичні акценти в гносеологічному вимірі поетичного досвіду митця.