Семантичні особливості підметів-словосполучень з кількісним значенням

Анотація

Стаття присвячена проблемі синтаксичного зв’язку слів і нерозкладних компонентів у структурі речення. Мета дослідження — охарактеризувати семантичні ознаки предметів, виражених синтаксично неподільними словосполученнями з кількісним значенням, оскільки вони найбільше представлені в сучасній українській мові серед синтаксично неподільних словосполучень. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проаналізовано умови та чинники утворення нерозкладних компонентів з кількісною ознакою та здійснено їх семантичний аналіз. Актуальність наукового дослідження зумовлена ​​необхідністю всебічного аналізу семантичних особливостей предметних словосполучень із кількісним значенням у сучасній українській мові. Методи і прийоми. Використано методику вирішення завдань компонентного та функціонального аналізу синтаксичних одиниць. Висновки. Можна зробити висновок, що синтаксично-синтаксично неподільні словосполучення з кількісним значенням, які виконують роль підмета в сучасній українській мові, різноманітні за семантикою (їх сім груп: 1) поєднання числівників іменників з іменниками в родовому відмінку; 2) підметові словосполучення з іменниками на позначення конкретної чи приблизної міри та іменниками в родовому відмінку; 3) підметні словосполучення із синсемою-інсемантичними іменниками із загальним значенням надмірно великої або надзвичайно малої кількості та іменниками в родовому відмінку; 4) предмети, виражені поєднанням іменників, що мають значення сукупності живих істот, з іменниками в родовому відмінку; 5) підмети, виражені сполученням іменників, які характеризуються семою множини на позначення невизначеної кількості предметів, з іменниками в родовому відмінку; 6) підметові словосполучення з іменниками, що мають значення міри (кількісний обсяг у формі підмета) та іменниками в родовому відмінку; 7) підмети, виражені поєднанням іменників із кількісним значенням на позначення адміністративних одиниць, об’єднаних у певну сукупність, та іменників у родовому відмінку) і повинні розглядатися як один член речення, оскільки їх розчленування часто призводить до порушення семантичної та граматичної цілісності.