Сутність та особливості середньовічної ідентичності

Анотація

Мета дослідження. Перша – аналіз середньовічної ідентичності на основі міждисциплінарного підходу. По-друге, висвітлення особливостей формування античної ідентичності. Методи дослідження: емпіричні (спостереження, опис) і теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, класифікація). Науковий метод включає прийоми систематизації дослідження, коригування нових і раніше набутих знань. Це можна побачити в аналізі та систематизації етапів становлення слов’янської ідентичності. Висновки зроблено з використанням правил і принципів міркування на основі емпіричних даних про вплив християнства на формування ідентичності у слов’ян. Наукова новизна. Вперше досліджено процес формування особистості у давніх слов’ян. Активні механізми диференціації та інтеграції, визначення та самовизначення людей, груп і груп є процесами ідентифікації в їх широкому розумінні. Ієрархія останніх істотно ускладнюється в історичному розвитку разом зі зростанням різноманітності структурно-змістовних і функціональних явищ соціального світу. Це чітко простежується в процесі ідентифікації слов'ян, які входили до складу Київської Русі, який можна поділити на кілька періодів. Перший період – VII – VIII ст. Центрами консолідації племен та їх самоусвідомлення в цей час були міста, особливо Київ. Виникали союзи племен, серед яких виділявся полянський союз. На чолі цих перших додержавних утворень стояли племінні вожді-князі. Почала формуватися правляча еліта. Другий період охоплює три чверті IX ст. На цьому етапі формувалися основи державності. Саме Київ став ініціатором політичного об’єднання земель у державу. Почала формуватися соціальна ієрархія. На вершині піраміди – князь і його дружина, потім – рядові корпорації родової знаті, а внизу – селянська та міська громади. Процеси ідентифікації посилюються на всіх рівнях цієї ієрархії. Третій період пов’язаний із виникненням єдиної давньоруської держави – Київської Русі. У 882 році варязький король Олег захопив Київ. Київська держава швидко поширювалася і була могутньою. Населення Стародавньої Русі зазнавало сильного впливу багатовекторності та етнічних факторів, де відбувався процес ідентифікації. З прийняттям християнства ставлення літописців до Русі різко змінилося. І вони, і читачі їхніх творів не могли не усвідомлювати, що з цього моменту воно потрапляє в новий контекст етнічних і політичних відносин. Після хрещення основною опозицією християнському руху стали «погані» народи, тобто почав діяти основний принцип ідентифікації «Ми – Вони». Висновки. Доведено, що лише з прийняттям християнства можна говорити про повноцінні ідентифікаційні процеси в Київській Русі: у вжиток увійшла старослов’янська мова, як церковна, так і літературна, як мова державного управління та законодавства; утвердилися єдині традиції, звичаї, правові норми; існувала єдина матеріальна культура, була, хоч і не повністю, єдина етнічна самосвідомість; консолідувала еліту феодалів Давньої Русі, яка вела свій родовід від династії Рюриковичів і не поділялася етнічно.