Мудрість пізнього Л. Вітгенштейна: філософський карантин – заборонене метафізичне використання слів

Анотація

Людвіг Вітгенштейн – один із найвпливовіших філософів ХХ століття, автор фундаментальних внесків у розвиток сучасної логіки та філософії мови. Він здійснив революцію в історії думки двома способами, в результаті чого в його філософії чітко виділяються два періоди: один, що відповідає описовій теорії значення, і інший, що підтримує практичний аспект мови і обертається навколо сентенції “значення слова полягає в його вживанні”. Мета статті – в історичному й історіософському ключі проаналізувати значення праць Л. Вітгенштейна “Філософські дослідження” і “Tractatus Logico-Philosophicus” та визначити способи відходу від метафізичного використання слів. Матеріали і методи. На основі праць
Л. Вітгенштейна, історіографічних і філософських розвідок про них проаналізовано значення і місце міркувань Л. Вітгенштейна у філософській думці ХХ ст. за допомогою аналітичного і описового методів. Висновки Найбільшим досягненням другого періоду є “Філософські дослідження”, твір, який тривав двадцять років і був опублікований посмертно в 1951 році. Якщо його єдиний твір, опублікований за його життя, “Tractatus Logico-Philosophicus” вважається одним із найскладніших філософських творів і відображає думку раннього Вітгенштейна, “Філософське дослідження” вважається його найважливішою роботою, що висвітлює мудрість пізнього Вітгенштейна. Відхід від метафізичного використання слів за допомогою специфічних процедур, таких як мовні ігри, здатність чітко бачити образ слова, не обманюючи себе в загадкових інтерпретаціях, а лише вдаючись до простого процесу опису, роблять можливою філософію Вітгенштейна, концептуально засновану на уявленні про форму життя, спільну між членами спільноти в даний момент часу