Історія відкриття адреналіну
DOI:
https://doi.org/10.24061/2411-6181.4.2021.312Ключові слова:
адреналін; історія нейрофізіології; відкриття нейромедіаторівАнотація
Назви більшості нейромедіаторів мало відомі пересічному громадянину. Але згадка про адреналін відразу породжує цілу бурю асоціацій. У чиїйсь голові виникне профіль Джейсона Стетхема з однойменного фільму. Мета статті. Адреналін став символом чогось ризикованого та по-своєму привабливого, але що таке адреналін з погляду нейрофізіолога – мета пропонованої статті. У низці досліджень було показано, що у спортсменів під час тренувальних та змагальних навантажень посилюється активність симпато-адреналової та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової систем. У цьому випадку спостерігається активація фізичного навантаження механізмів загальної адаптації, що призводить до змін у гормональному спектрі, що забезпечує мобілізацію як енергетичного, так і пластичного резерву організму, а також його відновлення. Одна з груп стресових гормонів
виробляється мозковим шаром надниркових залоз і називається катехоламінами. До цієї групи входять гормони адреналін та норадреналін. Обидва гормони синтезуються з амінокислоти тирозину під впливом нервових імпульсів. Головним гормоном цієї групи є адреналін. Ми поставили за мету вивчити історичні етапи, які передували відкриттю гормонів наднирників, застосовуючи порівняльний та історичний методи. Актуальність дослідження. У 1894 р. Джордж Олівер та Едвард Шефер продемонстрували вазоконстрикторний (судинозвужувальний) та пресорний ефект витяжки з надниркових залоз. Важливу роль в дослідженні властивостей адреналіну відіграло передбачення хірурга з Лейпцига Генріха Брауна, про можливість застосування адреналіну при місцевій анестезії. Так адреналін, здобув широкого застосування в анестезіології, що залишається актуальним до сьогоднішнього дня. Висновки. Вивчення історичних відомостей про відкриття гормонів формує цілісне уявлення і розширяє знання в галузі фізіології і патофізіології ендокринної системи.
Посилання
Boyanova L. “Stress hormone epinephrine (adrenaline) and norepinephrine (noradrenaline) effects on the anaerobic bacteria”, Anaerobe, 2017, Apr, N 44, P. 13–19 [in English].
Cameron R. B., Beeson C. C., Schnellmann R. G. “Development of Therapeutics That Induce Mitochondrial Biogenesis for the Treatment of Acute and Chronic Degenerative Diseases”, J Med Chem, 2016, Dec 8, N 59 (23), P. 1134‒1138. [in English].
Faria J. C. P, Victorino C. A., Sato M. A. “Epinephrine in pediatric cardiorespiratory arrest: when and how much?”, Einstein (Sao Paulo), 2020, Jan, N 18 [in English]; Grevsen J. V., Kirkegaard H., Kruse E., Kruse P. R. “Early achievements of the Danish pharmaceutical industry”, Theriaca, 2016, N 43, P. 9‒61 [in English].
Grevsen J. V., Kirkegaard H., Kruse E., Kruse P. R. “Early achievements of the Danish pharmaceutical industry”, Theriaca, 2016, N (43), P. 9-61 [in English].
Sheikh A., Shehata Y. A., Brown S. G., Simons F. E. “Adrenaline (epinephrine) for the treatment of anaphylaxis with and without shock”, Cochrane Database Syst Rev, 2008, Oct 8, 2008, N 4 [in English].
Sneader W. “The discovery and synthesis of epinephrine”, Drug News Perspect, 2001, Oct, N 14(8), P. 491–494 [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).