Історія розвитку стимуляційного навчання студентів- медиків

Автор(и)

  • Tetyana Domanchuk
  • Anzhela Biduchak
  • Zhanetta Chornenka Буковинський державний медичний університет
  • Maryana Grytsiuk Higher State Educational Establishment of Ukraine “Bukovinian State Medical University”, Chernivtsi (Ukraine)

DOI:

https://doi.org/10.24061/2411-6181.2.2020.191

Ключові слова:

cимуляційні навчання, симулятори, манекен, студент-медик

Анотація

Історія медичної симуляції налічує багато тисячоліть і нерозривно пов’язана з розвитком медичних знань, науково-технічного прогресу та військовими замовленнями. Так, успіхи хімічної промисловості зумовили появу пластмасових манекенів, прогрес комп’ютерних технологій визначив створення віртуальних тренажерів і симуляторів пацієнта. Сучасний світ високотехнологічної медицини висуває підвищені вимоги до якості надання медичних послуг. Якість медичної допомоги та якість життя пацієнтів мають становити основу оцінки як професійної діяльності
окремих фахівців і установ, так і рівня охорони здоров’я в цілому.
Тому ключовим завданням сучасної середньої, вищої і післядипломної медичної освіти є створення умов для розвитку в учнів широкого спектру компетенцій і міцно закріплених практичних навичок без ризику заподіяння шкоди пацієнту. Саме таку мету і ставить перед собою симуляційна медицина, яка набула особливо активного розвитку останніми роками. Мета дослідження. Описати історичні етапи становлення симуляційного навчання студентів-медиків. Методологія дослідження. У статті використано описовий, бібліосемантичний та історико-порівняльний методи. Обговорення результатів дослідження. У статті висвітлено історію розвитку стимуляційного навчання в світі та, зокрема, в Україні, сучасний підхід та актуальність впровадження симуляційного навчання у медичних ВЗО. Показано формування і структуру навчально-практичного центру симуляційного навчання, його роль у засвоєнні знань та вмінь у процесі підготовки лікарів-спеціалістів. Нові підходи до медичної освіти, які дозволяють студентам-медикам вчитися та практикуватися і на чужих помилках, і на власних, не ризикуючи при цьому життям і здоров’ям пацієнтів. Висновки. Використання симуляційних технологій у медицині підвищує інтерес студентів до процесу навчання і є важливою частиною в підвищенні професійності майбутніх лікарів. Симуляційне навчання дозволяє підвищити засвоюваність навчального матеріалу, якість та ефективність навчального процесу, дає можливість не тільки побачити і почути, а й відпрацювати на манекені, сприяє формуванню мотивації студентів до навчання

Посилання

Ahlborg L., Hedman L., Nisell H., Fellander-Tsai L., Enochsson L. “Simulator training and non-technical factors improve laparoscopic performance among OBGYN trainees”, Acta Obstet Gynecol Scand.,2013, N 92(10), P. 1194–1201 [in English].

Balasundaram I., Aggarwal R., Darzi L. A. “Development of a training curriculum for microsurgery”, British Journal Oral Maxillofac Surgery, 2010, N 48(8), P. 598–606 [in English].

Cannon W. D., Nicandri G. T., Reinig K, Mevis H, Wittstein J. “Evaluation of skill level between trainees and community orthopaedic surgeons using a virtual reality arthroscopic knee simulator”, Journal Bone Joint Surg Am, 2014, N 96(7), P. 57 [in English].

Daly M. K., Gonzalez E., Siracuse-Lee D., Legutko P.A. “Efficacy of surgical simulator training versus traditional wet-lab training on operating room performance of ophthalmology residents during the capsulorhexis in cataract surgery”, The Journal of Cataract & Refractive Surgery, 2013, N 39(11), P. 1734-1741 [in English].

Duncan J. R., Henderson K., Street M.et. al. “Creating and evaluating a datadriven curriculum for central venous catheter placement”, The Journal of Graduate Medical Education, 2010, September, N 2(3), P. 389-97 [in English].

Guillaume A. “A typology of educationally focused medical simulation tools”, Medical Teacher, 2007, N 29, P. 243–250 [in English].

Heitz C., Eyck R. T., Smith M., Fitch M. “Simulation in medical student education: survey of clerkship directors in emergency medicine”, Western Journal of Emergency Medicine’s, 2011, N 12(4), P. 455–460 [in English].

Jamal M. H., Rousseau M. C., Hanna W. C.et. al. “Effect of the ACGME duty hours restrictions on surgical residents and faculty: a systematic review”, Academic medicine, 2011, N 86(1), P. 34–42 [in English].

Miller M. D. “Simulations in medical education: a review”, Medical Teacher, 1987, N 91, P. 35–41; Miskovic D., Wyles S. M., Ni M., Darzi A. W., Hanna G. B. “Systematic review on mentoring and simulation in laparoscopic colorectal surgery”, Annals of Surgery, 2010, N. 252(6), P. 943–951 [in English].

Palese A., Trenti G., Sbrojavacca R. “Effectiveness of retraining after basic cardiopulmonary resuscitation courses: A literature review”, Assist Inferm Ric, 2003, N 22, P. 68-75 [in English].

Saleh G. M., Theodoraki K., Gillan S. et al. “The development of a virtual reality training programme for ophthalmology: repeatability and reproducibility (part of the International Forum for Ophthalmic Simulation Studies)”, Eye (Lond), 2013, N 27(11), P. 1269‑1274 [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-06-04

Номер

Розділ

Методика викладання у системі медичної освіти