Вплив культурно-історичних травм на розвиток української ідентичності в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: Історіографічний аспект

Анотація

У статті висвітлено та проаналізовано новітні студії української історіографії, що присвячені вивченню впливу культурно-історичних травм на становлення української національної ідентичності у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Науково-дослідницький інструментарій представлений емпіричними (пошуково-бібліографічний та бібліометричний методи), загальнонауковими (опис, пояснення, аналіз, синтез, узагальнення) та спеціальними (історико -понятійний метод, метод науково-історичної інтерпретації, герменевтичний метод) методами, які дають змогу здійснити наукове осмислення та наукову репрезентацію нагромаджених історичних знань про місце і роль культурно-історичної травми у розвитку української ідентичності в імперську добу. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в вітчизняному історіографічному пізнанні розглянуто стан висвітлення у новітній історичній науці проблеми розвитку української національної ідентичності другої половини ХІХ – початку ХХ століття під кутом зору західноєвропейської методології культурноісторичної травми. Висновки. З’ясовано, що в новітній українській історіографії проблемі травматичного розвитку української національної ідентичності в імперську добу присвячено значний масив наукових праць. Виявлено, що до культурноісторичних травм вчені відносять такі тогочасні соціокультурні та геополітичні явища як малоросійська ідентичність, синдром подвійної лояльності, поглиблення комплексу меншовартості, штучне роз’єднання українських земель в політичних системах Російської та Австро-Угорської імперій, братовбивчість та роз’єднуючий удар Першої світової війни