Екзистенційна робінзонада Франкенштейна

Автор(и)

  • Svetlana Bronskyh БДМУ,

DOI:

https://doi.org/10.24061/2411-6181.1.2016.166

Ключові слова:

традицiйний матерiал, змiстовнi характеристики, контамiнацiя образу, лiтературна еволюцiя, цiннiсний орiєнтир, процеси осучаснення

Анотація

У нашій спільній роботі з питань літературознавства ми спробували проаналізувати духовні стани приреченого на безсмертя і позбавленого шансу на порятунок душі індивідуума. Це безсмертний персонаж в романах типу "Франкенштейн". Міфологічні концепції романів типу "Франкенштейн" можна вважати предтечею науково. У фантастики в літературі. Такого типу романи також містять в собі елементи готичного стилю, а також елементи романтизму. Мета статті полягає у аналізі індивідуальної та соціальної сепарації людини приреченої на безсмертя. Використовуючи традиційні літературні елементи ми знову відкриваємо питання генетичних літературних взаємозв'язків. Ці генетичні зв'язки засновані на використанні літературних універсальних матеріалів в контексті однієУ національної літератури. Міфологічне використання роману Франкенштейн, або Сучасний Прометей (роман англійської письменниці Мері Шеллі, який можна назвати родоначальником науково-фантастичної художньої літератури. У романі також є елементи готичного роману і романтизму. Роман був написаний Мері Шеллі у 18 років, і був вперше виданий  у 1818-му році в Лондоні, анонімно. Під своУм ім'ям Мері Шеллі опублікувала роман тільки в 1831-му році), стало для літератури ХХ століття невід’ємним атрибутом у змістовій  моделі  «антиномії  –  акту творіння  та  його результатів» у плані «людське-нелюдське» із зважанням на можливість виявлення вагомості духовної першості та моральної зрілості героя. Що означає людська духовна зрілість? У розповідях про Франкенштейна це означає духовне переродження, можливість сприйняти власну «людську сутність» та нестерпне сприйняття власного буття в умовах духовної та фізичної  сепарації  від  усього живого.  Історія  про Франкештейна відходить  власнимим  корнями  у минуле, яке передає читачеві історію про оживлення Христа та Лазаря. Багаточисленність форм та засобів передачі методів рецепції та переосмислення традиційних сюжетів та образів світовоУ літератури, також підводить нас до відомого мотиву робінзонади. Що ж поєднує історію про Франкенштейна та мотив робінзонади? Хіба ці два персонажі не були у тотальному  відчаї та  зневірі?  Як  і  Лазар,  Франкенштейн відродився, та немов немовля почав пізнавати світ. Роман розповідає про життя і праці Віктора Франкенштейна, який виявився здатним відродити життя  в тілі людини, зібраної з частин померлих людей. Однак, побачивши, що його творіння виявилося потворним і жахливим, вчений відрікається від нього і покидає місто, в якому жив і працював. Безіменна істота, яку ненавидять люди за УУ зовнішній вигляд, незабаром починає переслідувати свого творця. Саме тут включається мотив робінзонади, який передбачає сепарацію персонажа від суспільства. Герой знаходиться у повному нерозумінні того, що відбувається. Подібна змістова переорієнтація відбувається у осмисленні ідейно-семантичих полів. Проблематика описання історичного та літературного завжди ставило риторичні питання перед нами. Тому, й розкрилось питання генетичних та контактних зваємозв’яків та сходжень між літературними явищами, які основані на сюжетно-образному матеріалі минулого, що у взаємодії у певному сенсі ідеальні, оскільки часто мають чисті види наслідування.

Посилання

G. Van der Leeuw, La Religiondans son essence et ses manifestations, Payot, 1970.

Niamtsu Anatolyi Evhenevych. Lehendarnyye obrazy v literature [Legendary images in the literature], Chernovtsy, «Ruta», 2002, P. 18 (in Russian).

Niamtsu A. Mif. Lehenda. Literatura (Teoretycheskye aspekty funktsyonirovaniya) [Literature (Theoretical aspects of functioning)], Chernovtsy, Ruta, 2007, P. 197 (in Russian).

Niamtsu Anatolyi Evhenevych. Lehendarnyye obrazy v literature [Legendary images in the literature], Chernovtsy, «Ruta», 2002, P. 96 (in Russian).

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-02-25