Актуальні питання суспільних наук та історії медицини

Життєвий шлях Дімітрія Дана

Антоній Мойсей — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Стаття присвячена відомому буковинському священику, історику, етнографу, фольклористу, палеографу, колекціонеру давніх історичних документів та організатору музеїв, члену-кореспонденту Румунської академії наук Димитрію Дану (1856–1927). Метою наукового дослідження є вивчення життєвого шляху Д. Дана на основі наявних історичних джерел. Таке дослідження є актуальним, оскільки повної біографії академіка в українському науковому обігу немає. Його висвітлення в максимально детальному вигляді є науковою новизною. Метод паперу заснований на вивченні архівних документів, книг і статей Д. Дана, мемуарної літератури, періодики та листування. Висновки. Життєвий шлях Димитрія Дана – це синтез любові до родини та друзів, до Бога та дослідження. Для цього шляху характерні велика працьовитість, допитливість і плідність. Як священик Д. Дан опікувався церковними справами, пояснював богословські питання, необхідні священнослужителям, наводив приклади з минулого подвигів авторитетних представників духовенства. Як етнограф він знайомив читача з етногенезом, розселенням, культурою та побутом, міжетнічними стосунками етнічних груп Буковини: русинів (українців), вірмен, євреїв, липован, циган. Фольклорні видання Буковини та за її межами з нетерпінням чекали його зібрань пісень, повір’їв, прислів’їв, віршів, легенд тощо. Його історичні праці, присвячені селам, монастирям, церквам, особам, базувалися на різноманітній джерельній базі, що складалася з достовірних історичних документів, чудових знання археографії та палеографії. З властивим йому ентузіазмом він займався охороною пам'яток і організацією музеїв. Д. Дан завжди був патріотом свого народу, дбав про розвиток румунської мови, культури та історії. У складі Національної Ради брав участь у Загальнооб’єднавчому з’їзді Буковини, що відбувся 1918 р. у Чернівцях. Його плідну діяльність відзначали церковне керівництво, громада, уряди Австро-Угорщини та Румунії. За наукову діяльність Д. Дан отримав звання члена-кореспондента Румунської академії наук. На його честь названо вулиці в Радівцях і Сучаві. Сьогодні його робота знову набула актуальності в наукових колах Румунії та України

“Путнянський монастир і громада” очима Дімітрія Дана

Антоній Мойсей, Аркадій Моісей — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

У статті розкривається зміст монографії відомого буковинця Димитріє Дана (1856–1927), присвяченої Путнянському монастирю, православній святині південної Буковини. Крім того, метою дослідження є переклад частини монографії, присвяченої етнографії села Путня. Актуальність дослідження усвідомлюється надзвичайним інтересом до монастиря мешканців північної частини Буковини та інших регіонів України із сусіднього Сучавського повіту Румунії. Новизною дослідження є поглиблений аналіз монографії та переклад окремого фрагмента з неї. Автор з особливою ретельністю розкрив існуючий на той час стан монастиря та гміни (громади), розкрив їхню історію, описав вигляд монастирської та парафіяльних церков і села, поховання фундаторів святої обителі, заглянув під. надгробки цих поховань, описуючи їх вміст як археолог. Не залишив без уваги оздобу та оздоблення монастиря. Він з відчутною любов'ю описав рукописний і друкований книжковий фонд монастиря і Пустині (Сихастрії); традиційна культура румунів Путна, характеризує літературне та культурне життя, яке вирувало в монастирі століттями. Окремо описується Кам'яна келія і Пустеля. У додатках було опубліковано багато документів, які стосувалися монастирського землеволодіння. Висновки. Отже, можемо констатувати, що праця Д. Дана “Монастир і громада Путнян з двома додатками” є повною, комплексною монографією, яка розкриває історичні, географічні, економічні та етнографічні особливості одного з найвизначніших монастирів Буковини та всього румунського етносу. простір. Деякі подробиці з минулого цієї святої обителі (відкриття могил засновників монастиря чи перенесення церкви Драгош-воде до Путни) з часом забулися і були відомі лише вузьким спеціалістам. Водночас етнографічний нарис путнянської громади оприлюднив унікальні обряди, ритуали та тексти ворожінь, що свідчить про особливу майстерність Д. Дана як етнолога. Документи, наведені у двох додатках книги, можуть і сьогодні стати в нагоді краєзнавцям, які досліджують історію рідного села. У цьому творі повною мірою виявилися всі позитивні якості його письменницького таланту, як добре знання джерел, володіння прийомом синтезу, виразність і згорнутість тексту, чіткість етнопсихологічного відображення тощо.

Роздуми про пам'ять у творчості Оксани Забужко та Дубравки Уґрешич

Катерина Буцька — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Стаття присвячена порівняльному дослідженню рефлексій пам’яті у творчості О. Забужко та Д. Угрешича. Мета статті — висвітлити відмінності та подібності в інтерпретаціях авторами посткомуністичного повороту в колективній пам’яті. Наукова новизна статті визначається тим, що вона є першою в українському літературознавстві спробою порівняльного дослідження рефлексій пам’яті у творчості О. Забужко та Д. Угрешича. Матеріалом для дослідження слугують романи О. Забужко «Музей покинутих секретів» та «Музей беззастережної капітуляції». Контекст аналізу розширюється оглядом на публіцистичну творчість письменників, а саме збірки есеїв «Культура брехні. Антиполітичні есеї» Д. Угрешича та «Хроніки Фортінбраса» О. Забужко. Основними методами дослідження, використаними в статті, є порівняльний та культурно-історичний. Висновки. Спільними рисами інтерпретації проблем пам’яті у працях вибраних авторів є інтерес до зміни дискурсу пам’яті внаслідок падіння комунізму, увага до ідеологічних маніпуляцій із колективною пам’яттю та чітке протиставлення між «офіційною пам’яттю». історія» та приватні спогади. Основні відмінності в рефлексіях письменників визначаються тим, що критика Д. Угрешича спрямована насамперед проти націоналістичних наративів минулого, а О. Забужко розмірковує про трагічні наслідки імперського впливу на колективну пам’ять та ідентичність українців.

Дві подорожі на край… (В.Винниченко і Л.-Ф.Селін про “місця пам’яті” і “духовний” сифіліс у країні Рад

Галина Сиваченко — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Метою пропонованої статті є аналіз взаємин двох найбільш «міфологізованих» представників української та французької літератур: В. Винниченка та Л.-Ф. Селіна в країні Рад, щоб розкрити джерела їх ідеології (літературний націоналізм і антисемітизм у Селіна, а також європеїзм і літературний космополітизм у Винниченка). Новизна дослідження полягає у показі ставлення обох письменників до більшовизму, пролетаріату, радянської дійсності за допомогою памфлетів Селіна «Mea culpa», «Дрібниці для погрому», а також памфлету Винниченка «Революція в небезпеці», роману «Слово твоє, Сталін!» «місця пам’яті», які посідають важливе місце в сучасній мнемотехніці із залученням теорії культурної пам’яті (П. Нора), інтертекстуальної пам’яті, акцентованої пам’яті історії. Методи дослідження: порівняльний, історико-культурний, біографічний, культурної пам’яті. Висновки. Попри відмінності у світогляді, проблематиці та поетиці, прозу Винниченка та Селіна об’єднує гострокритичне ставлення до більшовизму, пролетаріату, негативне сприйняття Гітлера та Сталіна, використання обома прозаїками метафори «духовний» сифіліс.

Драматургія Василя Кожелянка як феномен сучасної української літератури

Антоніна Аністратенко — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Мета статті — розглянути оригінальність та проаналізувати п’єси В. Кожелянка в контексті сучасної драматургії та особливого піджанру, який називають «п’єсами для читання». Новизна дослідження полягає в тому, що драматургічна спадщина В. Кожелянка (у співавторстві з В. Сердюком) уперше стала об’єктом порівняльного дослідження і досі системно не запроваджена в сучасний літературний процес України. Використані в статті методи дослідження підпорядковуються порівняльному принципу викладу матеріалу, поєднують описовий та функціонально-прагматичний методи аналізу. Висновки. Архітектонічні та жанрово-стильові знахідки В. Кожелянка в драматургічному жанрі письма не лише заклали основу його творчого блоку, зокрема роману в жанрі альтернативної історії та пригодницького постмодерну та новомодерного роману, а й сформували майстерню новітні творчі засоби, якими користуються інші сучасні автори (наприклад, Неда Нешдана). П’єси В. Кожелянка розглядаються в ключі жанрово-стильового аналізу. Проаналізувавши окремі аспекти драматургічних текстів (образ національного героя, історико-політичних діячів у пародійній прозі письменника, історико-детективних романах та усвідомлення в них хронотопу як розрізнювального жанрового маркера, наголошення на ментальних помилках автора). українська нація як лейтмотив творчого задуму В. Кожелянка) з точки зору структурного, дескриптивного, рецептивного та порівняльного підходів літературознавства маємо вагомі підстави говорити про творчість В. Кожелянка як про приклад високого -якісна сучасна неомодерністська робота європейського рівня.

Літературознавча рецепція поетики віршованих творів С. Воробкевича крізь призму дослідження Осипа Маковея

Тетяна Никифорук, Валерія Андрієць — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Літературна рецепція поетики поетичної творчості С. Воробкевича крізь призму дослідження Осипа Маковея. Мета. У сегменті дослідження літературної рецепції поетики поетичних творів С. Воробкевича проаналізуйте літературно-критичні матеріали О. Маковея («Літературна спадщина за Ізидором Воробкевичем», «Ізидор Воробкевич», «Загальні замітки про поезії Ізидора Воробкевича»), виданих у перші десятиліття після смерті письменника. Методи дослідження зумовлені метою і завданнями роботи, об’єктом дослідження і є комплексними. Практикувалися герменевтичний метод та метод повільного читання (метод рецептивної поетики), спрямовані на розкриття художніх засобів С. Воробкевича, інтерпретацію його творів. Для виявлення впливу інших авторів на поетику буковинського письменника використано порівняльний та порівняльно-історичний методи. Біографічний метод дає можливість з'ясувати залежність поглядів С. Воробкевича на поетику від життєвої основи. Наукова новизна. У дисертації вперше в українському літературознавстві визначено особливості розвитку поетики поезії С. Воробкевича на основі окремих її елементів (родового, метаологічного, поетичного синтаксису, фоніки, версифікації) у діахронічному аспекті. . З цією метою проаналізовано наукову літературу, пов’язану з дослідженням елементів поетики поетичних творів С. Воробкевича. Досліджено авторський підхід до форми поетичного тексту. Визначено роль сторонніх впливів на поезію С. Воробкевича в аспекті поетики. Висновки. Вивчення публікацій, пов’язаних з темою дослідження, показало, що найціннішими з них є матеріали О. Маковея, В. Лесина та О. Романця, П. Никоненка, М. Бондаря, П. Никоненка. Отримані результати є важливим матеріалом для увиразнення наших знань про поетику поетичної творчості С. Воробкевича; вони є матеріалом для порівняння з подібним матеріалом щодо художньої природи поетичних творів Ю. Федьковича. На основі виявлення спільних рис, врахування даних інших українських поетів краю цього періоду стає можливим скласти загальну картину поетики побутової поетичної творчості Буковини другої половини ХІХ ст.

З історії розвитку щелепно-лицевої травматології до постановки питання

Олександр Бєліков, Антоній Мойсей, Наталія Бєлікова, Людмила Бєлікова — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

У статті подано науково-історичний огляд літератури з питань розвитку щелепно-лицевої травматології. Мета дослідження – проаналізувати дані літературних джерел щодо хронології розвитку щелепно-лицевої травматології, виявити позитивні та негативні моменти. Для досягнення поставленої мети для з’ясування стану проблеми використано бібліосемантичний метод та проаналізовано результати попередніх наукових досліджень на основі літературних та електронних ресурсів. Основна частина. Дані про історичні етапи розвитку щелепно-лицевої травматології, принципи надання допомоги при ушкодженнях черепно-лицевої ділянки, розробку ортопедичних конструкцій для репозиції та фіксації уламків щелепи, а також їх ускладнення представлені в літературі розрізнено, а часом і суперечливо. . Наведено варіанти репозиції та фіксації уламків нижньої щелепи, інструменти та пристрої, описано конструкційні матеріали. Висновок. З'ясовано історичні факти, повідомлено цікаві подробиці, наведено рідкісні документи. В умовах сучасної війни ми спостерігаємо збільшення кількості воїнів із травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки, посттравматичними дефектами та деформаціями обличчя, що є наслідком неналежної та несвоєчасної медичної допомоги на полі бою. Тому, виходячи з історичного досвіду, необхідно мати алгоритм дій при таких пораненнях безпосередньо на полі бою, в госпіталях та реабілітаційних центрах

Грелін – гормон голодного шлунка

Віктор Гордієнко, Олеся Перепелиця, Ірина Гордієнко — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

У статті наведено дані про історію створення, вивчення функцій і ролі «гормону голоду» греліну в організмі людини і тварин. Детально описано регуляторний вплив греліну на формування апетиту та харчової поведінки, кількість його вмісту. в крові за різних умов. Встановлення ролі греліну в фізіологічних процесах є важливим відкриттям. Актуальність теми. Щороку з'являються нові дані про роль греліну в різних процесах. Проведене дослідження є актуальним та сучасним. Головна частина. Показана роль греліну в умовах хронічного стресу і депресії, дисфункції гіпоталамуса і ожиріння. Грелін є одним з основних регуляторів апетиту і харчової поведінки. Він відіграє важливу роль у регуляції біохімічних процесів, пов'язаних з травленням, головним чином впливаючи на синтез різних ферментів. Гормон є потужним стимулятором шлункової секреції і моторики органів травної системи, в тому числі жовчного міхура, що перешкоджає застою жовчі і покращує роботу інших органів і систем. Робота вчених відкрила ще один напрямок властивостей греліну щодо його впливу на психіку. Стає зрозуміло, чому деякі люди, які перебувають у стані стресу або депресії, починають переїдати. За словами авторів, грелін координує загальну поведінкову реакцію організму на стрес і впливає на настрій, стрес і рівень споживання енергії організмом. Висновки. Тому грелін відіграє важливу роль у функціонуванні багатьох органів і систем організму. Як орексигенний гормон є одним із найважливіших регуляторів апетиту та харчової поведінки, рівень яких залежить від характеру та режиму харчування. Активація нейронів гіпоталамуса призводить до позитивного енергетичного балансу за рахунок стимуляції споживання їжі та підвищення утилізації жиру.

До питання про використання музею української військово-медичної академії та музеїв міста Києва у військово-патріотичному вихованні слухачів

Михайло Бадюк, Ірина Пасько, Валерій Солярик — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Створення військово-медичного музею УВМА та організація комплексного вивчення історії військової медицини зміцнили науковий та культурний потенціал навчального закладу, створили атмосферу причетності колективу УВМА до багатовікових традицій військової медицини в Україні, та дав новий поштовх військово-патріотичному вихованню студентів. Крім того, створення музею дало змогу посилити представницькі функції УВМА, створити додатковий фактор успішного спілкування та налагодження ділових і професійних контактів з колегами в Україні та за кордоном, сприяло організації змістовної культурної програми для перебування в академії різних делегацій та окремих офіційних осіб. Особливого значення музеї військових та військово-медичних навчальних закладів набувають в умовах повномасштабної війни Російської Федерації проти України. До них висувається вимога різноманітними музейними засобами правдиво відобразити воєнний спротив України за збереження власної державної незалежності, який розпочався у 2014 році. За допомогою фото- та відеоматеріалів, документів, фрагментів зброї, перетворених на музейні експонати, необхідно відобразити тривалу, виснажливу, трагічну і водночас героїчну боротьбу Збройних Сил України, яка переросла в національну війну України проти російської агресії від 24 лютого 2022 р. Актуальність дослідження. Відповідно до чинного законодавства України навчальний процес, який здійснюється в освітніх установах, поєднує три складові: навчальний процес, науковий процес і навчальний процес. Виховний процес, як важлива невід’ємна складова навчально-виховного процесу, спрямований на формування патріотизму, повазі до державної мови та державних символів України, дбайливому ставленню до історії, культурних цінностей українського народу, необхідності у разі потреби захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Особливого значення цей напрямок освітньої діяльності набуває в умовах повномасштабної війни між російською федерацією та Україною. Цінний досвід організації медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України в роки збройного протистояння військовій агресії російської федерації має бути висвітлений у музейній експозиції. Необхідність військово-патріотичного виховання визначається вимогами, які держава і суспільство ставлять до військовослужбовців, Військовою присягою та Статутами Збройних Сил України. Заходи з військово-патріотичного виховання у вищих військових навчальних закладах Збройних Сил України проводяться у форматі лекцій, бесід, зустрічей з ветеранами, організації тематичних виставок, музейних експозицій. Мета дослідження спрямована на комплексне аналіз матеріалів, які висвітлюють конкретні результати використання музею АН УРСР та музеїв міста Києва у військово-патріотичному вихованні учнівської молоді. Матеріали та методи. Інформаційну базу статті складають матеріали, які висвітлюють вплив заходів з військово-патріотичного виховання на студентів УВМА (екскурсії до музеїв УВМА та міста Києва, зустрічі з ветеранами медичної служби Збройних Сил України, видатними в.о. українські громадські та культурні діячі, керівники та члени іноземних делегацій військово-медичних служб країн-членів НАТО тощо). Актуальний візуальний контент (фотоматеріали) додається. У статті використано загальнонаукові методи – аналіз-синтез та спеціальні історичні методи: історико-системний та біографічний.

Семіотичні виміри літературно-медичного дискурсу прози США

Юлія Лисанець, Олена Бєляєва, Інеса Роженко, Зінаїда Таран, Яніна Приходько — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Мета дослідження – проаналізувати семіотичні особливості американської художньої літератури, присвяченої медичній проблематиці. Методи дослідження: систематизація, узагальнення, наратологічний метод, методи семіотичного аналізу та рецептивної естетики. Об'єкт дослідження – корпус американських прозових творів, об’єднаних медичною тематикою (XIX-XXI ст.). Наукова новизна. У статті досліджено найважливіші знаки-символи в семіотичній системі літературно-медичного дискурсу прози США, виявлено авторські інтенції щодо використання цих знаків, а також очікуваний рецептивний потенціал читача. Висновки. Семіотичний код художньої літератури відіграє ключову роль в інтерпретації образів лікаря і пацієнта в прозових творах, присвячених медичній проблематиці, актуалізує читацьке сприйняття, оприявнюючи розподіл інституційних ролей та особливості спілкування в хронотопі клінічного середовища.

Особливості використання інформаційно-цифрових технологій при перекладі дипломатичних матеріалів

Зоя Куделько — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Діджиталізація активно впроваджується в усіх сферах суспільної діяльності, трансформуючи традиційні способи створення, розповсюдження та аналізу інформації. Дипломатична діяльність не стала винятком у процесах актуалізації цифрового простору, поступово залучаючи до своєї практики засоби ІКТ. Дослідження зосереджено на висвітленні впровадження цифрових інновацій у дипломатії в умовах постійного впливу соціокультурних факторів. Сучасний світ динамічний і швидко розвивається; тому тенденції сприяння або перешкоджання оцифровці, яка використовується безпосередньо в перекладі дипломатичних текстів, швидко змінюються залежно від багатьох факторів (соціально-політичних, соціально-економічних, культурних тощо). Мета дослідження – зрозуміти ефективність використання інформаційно-цифрових технологій у перекладі дипломатичних текстів. Відзначається потреба в нових медіа, перекладачах і засобах перекладу, які будуть затребувані в умовах тотальної глобалізації та інформатизації сучасного соціокультурного простору. Цифровізація продемонструвала доцільність її використання в дипломатичній діяльності загалом, тож очевидно, що цей процес поширюватиметься на вузькоспеціалізовані кластери, зокрема перекладу дипломатичних текстів. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні використання загальнонаукових і науково-лінгвістичних методів, завдяки чому здійснено комплексне дослідження алгоритмів оцифрування дипломатичного перекладу. Крім того, активно використовується науково-синергетичний підхід, який забезпечує взаємодію цифрового, мовного, дипломатичного та культурно-історичного вимірів, які актуалізуються в науковій розвідці. Елементи новизни дослідження зосереджені на інтерпретації інформаційно-цифрових технологій у контексті їх залучення до процесу дипломатичного перекладу. Висновок. Тому сегмент ІКТ активно завойовує позиції в дипломатичній діяльності, повною мірою відповідаючи тенденціям сучасного соціокультурного розвитку. У практично-орієнтованому середовищі дипломатична перекладацька діяльність успішно використовує онлайн-ресурси для покращення якості та доступності перекладених матеріалів. Однак цифровий сегмент позиціонується як допоміжний елемент або альтернатива традиційним моделям перекладу, використовуючи широкий спектр цифрових інструментів: онлайн-перекладачі, штучний інтелект, інтерактивні словники тощо.

Специфіка перекладу патоанатомічних термінів-метафор

Наталія Лисенко, Алла Берестова, Ольга Литвиненко, Роман Кривко — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

У статті розглядаються особливості українсько-англійсько-латинського перекладу патоанатомічних термінів-метафор із модифікатором – прикметником, утвореним від назви тварини, на матеріалі видання “Англо-український ілюстрований медичний словник Дорланда” (2002 р.). Проблемі медичної термінологічної лексики присвячено чимало досліджень вітчизняних лінгвістів. Серед тем, що привертають увагу науковців, – історичний аспект становлення та розвитку медичної лексики, лексика окремих підсистем, греко-латинські медичні терміни, перекладацькі трансформації в латино-англійському та українсько-англійському перекладі. Патологоанатомічна термінологія залишається поза увагою дослідників через наявність і використання в медичній практиці “неофіційних” термінів, або тих, що тільки увійшли до обігу, тому і становить актуальність дослідження. Наукова новизна роботи зумовлена відсутністю комплексного дослідження патологоанатомічних метафоричних бінарних термінів, які б пояснювали виникнення метафоричного значення в українській мові. Методи дослідження. На аналітичному етапі використано метод цілеспрямованої вибірки для відбору метафоричних бінарних термінів та створення їх покажчика. На етапі аналізу перекладу, як і на інших етапах, застосовано порівняльний метод, який послужив основою для адекватного перекладу. Висновки. Досліджено переклад таких термінологічних сполук, як вовча паща, грудна клітка шевця, кінська стопа, вишневе око, заяче око тощо. Уточнено теоретичні засади вивчення термінологічної метафори в сучасному мовознавстві, у результаті чого виокремлено класифікаційні ознаки метафоричних бінарм, що входять до шару патоанатомічної термінології. Зазначено, що типовим варіантом для виникнення метафори є зовнішня подібність та акустична схожість (синдром котячого крику)

Діяльність просвіти та Волинського українського об’єднання на Волині у міжвоєнний період

Юрій Макар, Микола Кучерепа — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

На думку авторів, нинішня агресія Російської Федерації проти України остаточно позбавляє українців будь-якої надії на компроміс із північно-східним сусідом, який у будь-який спосіб намагається довести недійсність самодостатньої української державності, неспроможність українців створювати і розвивати свою суверенну державу. Вона робила це протягом усіх попередніх століть, усіляко знищуючи будь-які спроби українців культивувати власну ідентичність. Це, безперечно, стосується вживання рідної мови, діяльності всіх культурно-освітніх осередків тощо. Спроби українців відтворити Українську державу після Першої світової війни зазнали невдачі через внутрішні та зовнішні чинники, серед яких не другорядне місце займав російський. роль. Росія, тоді більшовицька держава, не бачила іншого шляху до свого розвитку, окрім володіння українськими землями та панування над українцями. Для цього застосовувалися найжорстокіші методи переслідування непокірних українців – від ліквідації будь-яких громадських організацій до масового знищення їх носіїв. У міжвоєнний період частина українських земель, яку згодом, під час і після Другої світової війни, загарбала СРСР (та сама Росія, тільки під псевдонімом федерації «незалежних» держав) за домовленістю з тодішньою гітлерівською Німеччиною, належали іншим державам, зокрема Польщі. З огляду на те, що відбувається зараз, автори хочуть коротко зупинитися на діяльності тогочасних українських освітніх організацій на Волині, яка перебувала під владою Польщі. У статті аналізується діяльність і значення українських національно-культурних осередків на Волині – Просвіти та Дому Просвіти. Зазначається, що завдяки проведенню «волинського експерименту» воєвода Г. Юзевський під різними гостротами знищив у губернії культурно-освітнє товариство «Просвіта» і створив товариства, які мали реалізовувати програму намісництв. На основі аналізу багатьох фактів автори дійшли висновку, що культурно-освітні організації, підпорядковані Волинському Об’єднанню Українців, всупереч сподіванням польської влади, мали мало благотворного впливу на розвиток культури, освіти та літератури на Волині. Подальший досвід показав, що після приєднання Волині до УРСР використання гасел визволення українців з-під польського гніту призвело до винищення всіх осередків як польської, так і української культурно-освітньої діяльності, бо вони не вписувалися в Радянське трактування прав людини та демократії як такої. Немає сумніву, що після завершення нинішньої нічим не спровокованої кривавої війни, яку зрештою виграє Україна, за прямої всебічної допомоги тієї ж Польщі та всього цивілізованого світу, постане проблема усунення шарів відчуження між українцями та поляками. розглядати з точки зору того, що зближує нас, а не розділяє.

Культурно-освітня діяльність товариства “Просвіта” в умовах пограниччя Галичини

Михайло Юрій — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Багатогранність граничного явища викликає труднощі в його застосуванні. Отже, для вивчення феномену порубіжжя в контексті етногеографічного простору необхідно уявити досліджувану територію як порубіжжя культур, етносів, держав, спільнот, традицій, норм і цінностей або як місцевість, в якій соціальні структури (простори, виміри) накладаються на географічний простір суспільства, що є метою статті. Феномен кордону полягає в тому, що в просторі його взаємодії виникають нові форми солідарності соціальних спільнот, формуються транскордонні соціальні мережі. Новизна дослідження полягає в тому, що процеси взаємопритягання та взаємовідштовхування культурних традицій і символічних систем у прикордонних зонах стали аргументами на користь дослідження кордонів як особливих соціокультурних феноменів із власною регіональною ідентичністю. Як виявилося, ці зони характеризуються особливою системою взаємодії «своїх» і «чужих». Висновки. Матриця цієї взаємодії не завжди збігається з територіальними кордонами чи лініями розмежування. У найзагальнішому плані тлумачення порубіжжя як категорії передбачає постійне перебування на межі – між державами, епохами, культурами. Один із її варіантів – територія Галичини, Буковини, Закарпаття. Коли українцям у важких, драматичних умовах доводилося боротися за свою національну самоідентифікацію через розвиток української освіти та культури в протистоянні з чужими панівними державними системами.

Порівняльний аспект у формуванні лексики термінології субмови педіатрії

Богдана Качан, Наталія Чайковська, Любов Стегніцька, Оксана Остапчук — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

В останні десятиліття вивчення процесів термінотворення набуває все більшої актуальності як в українському, так і в зарубіжному мовознавстві. Вивчення лексико-семантичних та структурно-морфологічних особливостей термінів дає змогу оцінити рівень розвитку відповідної терміносистеми та визначити пріоритетні напрями її унормування. Поповнення термінології фахових мов відбувається на основі загальних принципів словотвору, характерних для мови в цілому. Метою статті є виявлення тенденцій інтернаціоналізації та автохтонності у процесі найменування хвороб у сучасній терміносистемі педіатрії. Розуміння основних моделей термінотворення дає можливість оволодіти професійною мовою при обміні та інтеграції даних, що сприятиме своєчасному вирішенню нагальних питань медицини. Об'єктом дослідження є терміни на позначення дитячих хвороб. Методи дослідження. Проведено етимологічний та порівняльний аналіз латинських, німецьких та англійських термінів з метою встановлення способів трансформації назв дитячих хвороб. Наукова новизна. Німецька та англійська медична термінологія формувалася протягом століть під впливом різних чинників, які зумовили її неоднорідність. Щодо внутрішніх чинників, то на межі століть спостерігається динамічний розвиток мов, що призводить до збільшення кількості запозичень та відновлення і вдосконалення їх національних мовних ресурсів. На особливу увагу заслуговують терміни давньогрецького та латинського походження. Упродовж століть класичні мови античності відігравали унікальну роль у формуванні медичної термінології, до якої належить і номенклатура педіатрії, де греко-латинські морфеми сьогодні посідають провідні позиції з точки зору термінотворення на позначення її номінативних класів. У нашому дослідженні вони функціонують як греко-латинські терміни, що адаптувалися до фонетичних і морфологічних особливостей мови-реципієнта, наприклад, лат. hepatitis > нім. die Hepatitis > англ. hepatitis або лат. cherubismus > нім. der Cherubismus > англ. cherubism. З розвитком національної термінології з'являються терміни автохтонного походження, як-от: лат. tussis convulsia > нім. der Keuchhusten > англ. whooping cough або лат. metatarsus varus > нім. der KlumpfuB > англ. clubfoot. В епоху глобалізації суспільства англійська мова поступово стала мовою міжнародного спілкування, в результаті чого в німецькій мові ми маємо такі теміни, як der Flap-Op (розщеплення піднебіння у дітей, що піддаються хірургічному втручанню) чи die Check-up-Untersuchung (скринінгове обстеження). Висновки. Порівняльний лексико-етимологічний аналіз термінів фахової мови педіатрії дозволив встановити певну специфіку походження термінів, де етимологічну основу термінології складають інтернаціональні та автохтонні елементи, які є повністю або частково запозиченими і мають національні відповідники у фаховій мові.

Внесок випускника медико-хірургічної академії лікаря Степана Руданського (1834-1873) в організацію надання медичної допомоги населенню Криму (до 190-річчя від дня народження)

Михайло Бадюк, Ірина Пасько, Валерій Солярик — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Мета дослідження – наукове висвітлення його професійної та благодійної діяльності в Ялті другої половини ХІХ ст. на основі репрезентативного комплексу історичних документів та епістолярної спадщини українського лікаря і поета Степана Руданського. Матеріали та методи. У статті використано комплекс опублікованих, але маловідомих медичній спільноті наукових історико-медичних публікацій. Методами дослідження обрано історико-порівняльний, бібліографічний та системний аналіз. Результати. Доведено, що Степан Руданський був першим дипломованим лікарем на Кримському півострові в 1861-1873 роках, який надавав кваліфіковану медичну допомогу місцевому населенню. Під час пандемії холери, що охопила європейський континент у 1860-1870-х роках, лікар Руданський виконував обов'язки єдиного карантинного лікаря в цьому регіоні та керував боротьбою з цією хворобою. Висновки. Інтелектуально-поетична спадщина лікаря і поета Степана Руданського продовжує привертати увагу мистецтвознавців, письменників, істориків медицини та інших науковців. Крім чудової поезії, фольклорних збірок і перекладних творів, постать Руданського приваблює своїм високим духовним імперативом, що було стрижнем його професійної лікарської діяльності, що проходила на Кримському півострові. Пам'ять про сумлінного лікаря-поета, безсумнівно, буде увічнена на цій українській землі.

Комунікативна компетентність медичних і фармацевтичних працівників та ефективність їх праці

Галина Навчук, Лариса Шутак, Анна Полагнин — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Комунікативна компетентність медичних і фармацевтичних працівників є невід’ємною складовою професійної діяльності, оскільки забезпечує представлення професійних знань у певних ситуаціях усного чи письмового спілкування, яке, за різними даними, займає понад 60% робочого часу. Ефективність їх роботи залежить від уміння спілкуватися в різних виробничих умовах, насамперед у стресових ситуаціях. Тому цим категоріям фахівців необхідно оволодіти правилами деонтології, набути навичок культури професійного мовлення, виховати обережність у поводженні зі словом та відточити вміння використовувати його з психотерапевтичною метою. Метою наукової роботи є аналіз шляхів і методів спілкування медичних і фармацевтичних спеціалістів з пацієнтами/клієнтами з точки зору їх ефективного впливу. матеріал. Художня література та фільми про життя та діяльність медичних та фармацевтичних спеціалістів, особистий досвід. методи. Описовий, порівняльний, аналіз і синтез. Висновки. Ефективність професійної діяльності медичних і фармацевтичних працівників визначається сукупністю професійних знань, умінь і навичок, помножених на вміння критично мислити і грамотно говорити, швидко реагувати на проблеми в надзвичайних ситуаціях. Велику роль відіграють такі особистісні якості, як вихованість, ввічливість і стриманість, а також володіння психологічними прийомами і тактиками. У подальшому результати дослідження можуть лягти в основу практичних рекомендацій медичним працівникам щодо культури мовлення, зокрема нормативного слововживання.

Паремії зі словом на позначення природних явищ у світлі наївної картини світу українців

Наталія Руснак, Іванна Струк — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

До національних духовних скарбів народу належать мова,
що відображає його світогляд, психіку, побут, традиції, культуру, обряди та вірування – все те, що відтворює душу народу і визначає національний менталітет. Мова знаходить у пареміях словесні засоби характеристики найрізноманітніших явищ життя, яскраві за змістом і формою. Прислів’я та приказки — це узагальнена пам’ять народу, результат його спостережень за життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формувати погляди на етику, мораль, історію та політику. Актуальність наукового дослідження зумовлена необхідністю вивчення мовної специфіки пареміологічних одиниць в аспекті текстової організації цього жанру як частини духовної культури українського народу, що зберігає пам’ять народу та життєві спостереження. і природні явища. Метою нашої статті є аналіз мовних особливостей паремій із вказівним словом природи, зокрема їх семантичної організації та тематичних груп. У статті використовуються такі методи та прийоми лінгвістичного аналізу: системно-функціональний аналіз, компонентний метод, контекстно-інтерпретаційний метод, метод стилістичного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає в поглибленні знань про паремії, в аналізі семантичної природи прислів’їв та приказок з урахуванням засобів художньої виразності. Висновки. Проаналізований матеріал доводить, що у свідомості наших предків кожній першоелементу відповідала певна стихія: вода асоціювалася з космосом, вогонь – з душею, земля – з часом, повітря – з мудрістю. За семантикою ми виділили три групи паремій з опорним словом на позначення природи: спостереження за природою; паремії з узагальнюючим значенням; дидактичні паремії. Проте паремії з опорним словом природи мають різний ступінь узагальнення. Досліджено, що прислів’я про пори року часто вживаються в прямому значенні, без підтексту та надмірної художньої образності, але є й такі, що мають кілька значень. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в аналізі комунікативно-прагматичних особливостей українських паремій.

Сентенції у художньому дискурсі Ольги Кобилянської

Юлія Руснак — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Мета статті – проаналізувати сентенції, що регламентують родинно-побутові стосунки в художньому дискурсі видатного буковинського письменника з точки зору синтаксичної організації, вербального змісту та семантичного розмаїття. Актуальність наукової статті зумовлена необхідністю дослідження окремих вербальних проявів у художньому дискурсі буковинської письменниці для формування цілісної когнітивно-прагматичної концепції її художнього дискурсу. Методи дослідження. У статті в якості основних використовуються загальнонаукові методи аналізу та синтезу, а також лінгвістичний – описовий, структурний методи та метод компонентного аналізу. Новизна наукового пошуку полягає в поглибленні вивчення художнього дискурсу О. Кобилянської. Крім того, аналіз сентенцій у текстах О. Кобилянської ще не був предметом лінгвістичного аналізу. Висновки. Максими — це автосемантичні, відносно незалежні твердження, засновані на загальноприйнятому здоровому глузді, інтелектуальному рівні письменника та прецедентних явищах. Клас сентенцій становлять паремії, до яких належать авторські модифікації паремій, вислови на основі народних міфологем та авторські сентенції. Максими функціонують у тексті як окреме висловлювання або як частина контексту. Фольклорні паремії функціонують як прецедентні явища у формі простого речення. Авторські сентенції можуть мати форму ідентифікаційних речень. Часто сентенції включаються в конструкції покликань, набуваючи форми прямої мови. Авторські сентенції фіксуємо у формі риторичного запитання й окличного речення. У художньому дискурсі О. Кобилянської значна група сентенцій регламентує сімейно-побутові стосунки. Серед них можна виділити певні тематичні групи: сентенції повчального характеру, сентенції про кохання, гендерні особливості, про жінок, про подружнє життя тощо.

Слово – зброя (про новотвори як мовне віддзеркалення російсько-української війни)

Алла Ткач, Максим Ткач — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Функціювання української мови набуває особливого значення в умовах повномасштабної російсько-української війни. Мова – це важливий складник національної ідентичності, потужний продуктивний засіб, завдяки якому утверджується народ, збагачується національна культура. Мета статті – описати та систематизувати інноваційні процеси в сучасній національній лексичній системі української мови, що розвивається під час російсько-української війни. У статті представлено нові ресурси мовомислення – неологізми й оказіоналізми, що вербалізують нинішні події воєнного часу в Україні і нагадують про тісний зв’язок історії та мови. Зроблено екскурс лінгвістичних напрацювань про мову як зброю; обґрунтовано необхідність нової номінації; розглянуто приклади й визначено основні функції неолексем; відзначено емоційно-експресивний складник у такому словотворенні; закцентовано увагу на активному функціонуванні неологізмів у мові; окреслено перспективи вивчення неологізмів на тлі сучасних подій в українському суспільстві та світі. Методи дослідження. Для наукової інтерпретації фактичного матеріалу послуговуємося такими загальнонауковими методами, як спостереження й аналіз мовного матеріалу. Використовуємо описовий метод, прийоми компонентного і лінгвостилістичного аналізів. Висновки. Фактичний матеріал статті засвідчує, що слово є особливою зброєю на мовному фронті. Утворення й активне функціонування нових лексичних одиниць у воєнному дискурсі – це своєрідне віддзеркалення подій сучасності; яскравий вияв словникового багатства української мови і високий інтелектуальний потенціал українського народу; засвідчення динамічності, безперервності й унікальності мови як живого організму.

Лінгвометодичне забезпечення розвитку навичок академічного письма аспірантів-медиків

Валентина Бебих, Олександр Рак — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

У статті представлено лінгвістичне та методичне забезпечення процесу оволодіння навичками англомовного академічного письма здобувачами третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти “Доктор філософії”. Робота зосереджена на розробці лінгвометодичної підтримки формування та розвитку навичок, пов’язаних з англомовним академічним письмом для медичних цілей. Педагогічні ресурси для формування необхідних навичок базуються на різножанрових письмових дискурсах різних форматів. Комплект навчальних текстів і завдань розроблено відповідно до структурно-семантичних і жанрово-композиційних особливостей з використанням певних мовних моделей і структур науково-професійного характеру. Презентація мовного матеріалу здійснюється за допомогою певних мовних моделей і структур у різноманітних комунікативних ситуаціях у
вигляді стійких нефразеологічних зворотів. Метою роботи є дослідження переважаючих стратегій навчання, що використовуються в англомовному медичному дискурсі, з кінцевою задачею розробки допоміжних матеріалів, які будуть корисні аспірантам для досягнення необхідної функціональної та дискурсивної компетенції. Матеріали і методи. Дослідження базується на моделі навчання, яка включає лінгвометодичне забезпечення англомовного академічного медичного письма та стратегії навчання англомовного академічного письма. Ця модель передбачає використання педагогічних ресурсів як основи навчання та використання жанрового і функціонального підходів як інтегрованої складової комплексного методичного забезпечення процесу формування навичок англомовного академічного письма аспірантів-медиків і розвитку їх дискурсивної компетентності. У дослідженні використано метод формального аналізу, структурний та порівняльний методи. Висновки. Розробка навчально-методичних матеріалів здійснювалась у двох площинах: лінгвістичному та методичному, зокрема дібрано мовленнєві схеми організації інформації в різних типах навчальних текстів відповідно до жанрових різновидів писемних форм наукового англомовного стилю та розроблено відповідні методичні рекомендації щодо їх засвоєння

Назви румунського народного костюма (Сторожинецький район Чернівецької області)

Діана Кібак — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Польові дослідження в Сторожинецькому районі, до якого входять румунські села Буденець, Череш, Чудей, Красноїльськ, Іжівці, Нижні та Верхні Петрівці, а також у Глибоцькому районі, в селі Ропча, переконали нас, що скрізь проявляється особливий інтерес до збереження румунської мови, назв старовинного народного одягу та румунської культури загалом шляхом популяризації традицій та християнсько-православної віри, що є основними компонентами духовної самобутності, визначальними елементами румунської ідентичності не тільки у цій зоні, але й на інших прилеглих територіях. Мета статті – проаналізувати термінологію, яка стосується народного одягу. Новизна наукової розвідки зумовлена тим, що лексика на позначення румунського народного костюма в долині річки Сірет досліджується вперше. Актуальність дослідження умотивована необхідністю поглибленого аналізу термінології традиційного румунського народного одягу з етнографічного, етнологічного та етнолінгвістичного поглядів, що підтверджує динаміку розвитку румунської мови в Україні. Висновок. Отже, проаналізувавши специфічну термінологію зазначеного етнографічного регіону, ми прийшли до висновку, що мовні елементи латинського походження є найбільш продуктивними. Вони засвідчують, що досліджуваний шар лексики утворився дуже давно, а тому віддзеркалює менталітет, мовні і культурні особливості румунів Північної Буковини, є частиною їхньої етнографічної та етнолінгвістичної спадщини.

Оссолінеум як спільна історична спадщина українців та поляків

Олександр Добржанський, Василь Притулюк — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Історично так склалося, що українці та поляки протягом тривалих історичних періодів жили в межах одних держав, наприклад Австро-Угорської чи Російської імперій, Першого та Другого років поділу, а отже, фактично, обидва народи беруть участь у формуванні. культурної спадщини, як, наприклад, бібліотека Осолінських. Будучи подарунком місту Львову на початку ХІХ ст., бібліотека протягом наступних років зростала і на початку ХХ ст. стала однією з найбагатших у Центральній Європі. Через зміну кордонів та державної приналежності Львова, внаслідок двох світових війн та злочинної недбалості радянської влади щодо української культурної спадщини значна частина фондів Оссолінеуму опинилася на території Республіки Польща. Передача коштів Оссолінеуму радянською стороною Польщі здійснювалася в декілька етапів протягом 1945-1987 рр. На початку 90-х років ХХ століття між Україною та Республікою Польща розпочався переговорний процес про повернення Оссолінеуму до країна походження. Насправді протягом 1990-х і двох десятиліть ХХІ століття між Україною та Польщею тривали дискусії щодо права власності на Оссолінеум та його повернення Україні. На жаль, всі ці переговори, станом на сьогодні, не дали результату.

Викoристання засoбiв iнфoрмацiйнo - кoмунiкацiйних тeхнoлoгiй у прoцeсi oрганiзацiї кoмунiкацiї з iнoзeмними студeнтами

Діана Ротар, Олена Бліндер, Анна Гуменна, Святослав Дейнека, Ігор Олійник — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Розвиток інформаційного суспільства передбачає широке використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, що визначається багатьма факторами. Перехід на широке використання онлайн-форм навчання в умовах карантину чи війни змушує вчителів опановувати та постійно вдосконалювати навички використання інформаційно-комунікаційних технологій. Мета. Проаналізувати літературні дані про методи та умови використання інформаційно-комунікаційних технологій. Методи дослідження. Моніторинг наукової літератури щодо організації спілкування з іноземними студентами за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Результати досліджень. Узагальнено принципи використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі організації спілкування з іноземними студентами, уточнено важливість їх використання залежно від можливостей сприйняття студентами інформації; Визначено пріоритетні цифрові програми Google (Gmail, Meet, YouTube, Диск, Документи, Електронні таблиці, Презентації, Календар, Чат, Форми, Групи, Перекладач тощо); акцентовано увагу на доцільності та формі їх використання; продемонстрували вміння оцінювати та подавати інформацію учням. Висновки. Використання інформаційно-комунікаційних технологій дає можливість вирішувати такі актуальні проблеми: використовувати новітні досягнення інформаційних технологій в освіті; вдосконалювати навички самостійної роботи студентів в інформаційних базах даних, мережі Інтернет; інтенсифікувати навчання, покращити засвоєння знань учнями, зробити процес навчання більш цікавим і змістовним. Перспективи подальших досліджень. Аналіз результатів використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі організації спілкування з іноземними студентами

Баланс традиційних та інноваційних складників в сучасному освітньому просторі

Марина Тимофієва, Ігор Скакун — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Мета дослідження – висвітлення перспектив освітніх стратегій, у яких гармонізовано принципи інноваційності та традиційності. Завдання статті зосереджені навколо пошуку теоретико-методологічних та навчально-практичних орієнтирів для співвідношення інноваційних ідей із традиційним освітнім простором. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах (аналіз, прогнозування, систематизація), які забезпечують розуміння засад та особливостей науково-педагогічного дискурсу; філософсько-наукові методи (синергія, діалектика), завдяки яким формується усвідомлення співіснування та взаємодії освітніх елементів або стратегій розвитку. Елементи новизни наукової розвідки орієнтовані на врахування культурних норм і традицій спільноти, в якій реалізуються інноваційні перетворення в освітньому просторі. Соціокультурні реалії можуть відігравати роль бар'єру або сприятливого середовища для інформаційно-комунікаційних технологій в освітній сфері. Отже, освітні системи трансформуються в сучасному динамічному світі разом з іншими сферами суспільної діяльності, активно використовуючи цифровий потенціал. Водночас культурні традиції є стабілізуючим фактором інноваційних процесів, що дозволяє чітко позиціонувати роль і статус цифрового середовища в освітньому просторі. Використання ІКТ має свої особливості та визначає пріоритети майбутніх освітніх стратегій. Висновок. Тому збереження балансу між класичною системою освіти та новим освітнім середовищем є запорукою гармонійного розвитку цієї сфери суспільної діяльності в контексті соціокультурного прогресу.

Міждисциплінарна інтеграція в контексті підготовки до ліцензійного іспиту

Олександра Горошко, Олександр Захарчук, Надія Панасенко, Віра Драчук — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Перед вищими навчальними закладами стоїть завдання підготувати інноваційно підготовлених спеціалістів, здатних забезпечити та продовжити розвиток фармацевтичної галузі. Для досягнення цієї мети важливо не лише створити фундаментальну базу знань і вмінь, а й сформувати систему контролю та оцінювання навчальних досягнень, одним із яких є ліцензійний інтегрований іспит. Мета роботи: розкрити особливості реалізації міжпредметної інтеграції в контексті підготовки до ліцензійного інтегрованого іспиту на прикладі викладання дисциплін фармакогнозії та загальної та фармацевтичної хімії. Одинa з професійно орієнтованих дисциплін є фармакогнозія, вивчення якої сприяє формуванню необхідного світогляду щодо раціонального використання природних рослинних ресурсів. Фундаментом теоретичної основи фармакогнозії є накопичені знання з хімії. Для покращення результатів навчання та систематизації знань при підготовці до державної атестації проводяться окремі заходи, першочерговим етапом яких є систематичне вивчення та повторення навчального матеріалу з використанням навчально-методичної літератури та інформаційно-комунікаційних технологій; другий етап — самоконтроль, на якому застосовуються завдання, побудовані на принципах міжпредметної інтеграції. Наступним етапом самоконтролю знань є використання алгоритму «піраміди», який полягає в тому, що запитання, на які учні давати неправильні відповіді з'являються кілька разів у процесі тестування. Успішна атестація залежить від систематизації та впорядкованості знань учнів, створення умов для навчання, відповідного контролю, а також успішного контакту вчителя з учнем. Висновки. Запропоновані механізми інтеграції в освітній сфері забезпечують реалізацію міжпредметних зв’язків, що впливають як на якість профільного навчання, так і на результати підготовки до ліцензійного інтегрованого іспиту.

Роль персонального навчального середовища сучасного викладача в поліпшенні викладання та засвоєння фундаментальних теоретичних та клінічних дисциплін

Юрій Роговий, В’ячеслав Білоокий — Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Мета дослідження. У статті розглядається роль правильно організованого особистісного навчального середовища сучасного викладача, що здійснюється за рахунок побудови інтелектуальної карти за допомогою програми xmind в удосконаленні викладання фундаментальних теоретичних і клінічних дисциплін. Специфікою теми є аналітичний підхід до застосування методу дослідження – описового порівняння – для аналізу, синтезу та узагальнення ролі правильно організованого особистісного навчального середовища сучасного вчителя в можливості суттєвого вдосконалення оволодіння провідних теоретичних і клінічних дисциплін шляхом упорядкування організації всіх видів праці сучасного викладача. Наукова новизна. Вперше реалізовано оригінальний, інноваційний, альтернативний підхід, який свідчить про те, що правильно організоване особистісне навчальне середовище сучасного вчителя сприяє ефективному формуванню високопрофесійних компетентностей. Висновок. Впровадження в навчальний процес правильно організованого особистісного навчального середовища сучасного викладача, здійснене за рахунок побудови інтелектуальної карти за допомогою програми xmind, дає змогу досягти провідних інтересів фундаментальних теоретичних і клінічних дисциплін поглиблених знань. загальних закономірностей розвитку захворювання, передхвороби, забезпечити їх провідну роль у формуванні основ клінічного мислення студентів та підвищенні якості навчального процесу.

Біографії лікарів-письменників США ХХ століття як навчально-виховний ресурс для студентів ЗВМО

Mon, 14 Aug 2023 00:00:00 +0300

Мета дослідження – проаналізувати навчально-виховний потенціал біографій лікарів-письменників США XX століття у формуванні твердих і м'яких навичок здобувачів вищої медичної освіти. Методи дослідження: аналіз, синтез, систематизація, узагальнення; пошуково-бібліографічний; аналіз літературних джерел; історико-порівняльний; біографічний. Об'єкт дослідження – біографії Вільяма Карлоса Вільямса (1883–1963), Френка Г. Слотера (1908–2001), Річарда Гукера (1924–1997), Аллена Річарда Зельцера (1928–2016) і Майкла Крайтона (1942–2008). Наукова новизна. У статті обґрунтовано доцільність вивчення біографій та елементів літературної спадщини лікарів-письменників США XX століття з метою всебічного і гармонійного розвитку здобувачів освіти у медичних вишах. Висновки. Показано, що ознайомлення з біографіями видатних лікарів-письменників англомовних країн під час позааудиторних виховних заходів сприяє розвитку м’яких навичок, а також удосконаленню комунікативної компетентності студентів ЗВМО