Актуальні питання суспільних наук та історії медицини

Сучасна українська література та міф про Донбас. Фікційні та критичні репрезентації у франкофонному просторі

Світлана Наместюк — 2025-09-03

Мета дослідження. Метою цієї роботи є продемонструвати, що сучасна українська література нині є невід’ємною частиною європейського інтелектуального простору як легітимний об’єкт естетичного та політичного осмислення. У 2020‑2024 роках переклади цієї літератури французькою мовою зазнали помітного зростання, ставши важливим інструментом культурної видимості та гуманістичного діалогу. Методологія. Дослідження ґрунтується на якісному аналізі літературних перекладів, опублікованих у Франції, зосереджуючись на ключових сучасних авторах (Жадан, Забужко, Курков тощо) і перекладачах (Дмитришин, Мізерак, Дзюб та ін.). Підхід поєднує філологічні, історичні та герменевтичні аспекти. Результати. Перекладені твори охоплюють широкий спектр жанрів – прозу, поезію, драму, щоденники – і передають різноманітні досвіди війни, спротиву, пам’яті та ідентичності. Кожен переклад виступає посередником між українською травмою та франкомовною читацькою аудиторією, сприяючи ґрунтовному критичному сприйняттю. Науковий внесок. Аналіз виявляє подвійну функцію перекладів: з одного боку, вони документують безпрецедентну історичну й екзистенційну реальність; з іншого – активно сприяють переконфігурації європейського літературного канону. Французькі видавництва відіграють ключову роль у цьому символічному (пере)визнанні української літератури. Висновки. Літературний переклад у часи війни стає актом етичної солідарності. Він робить невидиме видимим і допомагає формувати нову культурну карту Східної Європи. Проєкт Lire l’Ukraine яскраво ілюструє, як інтелектуальний обмін між Францією та Україною переозначує наративні й меморіальні межі континенту

Православна церква свв. Архангелів Михаїла і Гавриїла в Роші: від дерев’яної церкви (1768) до мурованого храму (1900)

Антоній Мойсей — 2025-05-29

Мета статті — реконструювати історію православної церкви Святих Архангелів Михаїла та Гавриїла у передмісті Чернівців, у Роші, за період австрійської адміністрації (1774‑1918) – від будівництва першої дерев'яної церкви (1768) до будівництва нової мурованої церкви (1900). Дослідження спрямоване на аналіз сакральної наступності, адміністративних та фінансових механізмів будівництва храмів, ролі мирян у збереженні релігійної ідентичності, а також вивчення матеріальної частини православної культури в багатоконфесійному міському просторі. Актуальність теми. Розвиток релігійної інфраструктури Роші відображає ширші процеси модернізації православного життя в міських передмістях Габсбурзької імперії. Аналіз місцевої церковної сфери дозволяє краще зрозуміти способи адаптації громади до імперської церковної політики, конфесійної конкуренції та урбанізаційних трансформацій. Основна увага приділяється функціонуванню місцевої церкви як центру релігійної пам'яті, простору для публічних зібрань та носія культурної традиції, яка збереглася навіть після фізичного руйнування храму у ХХ столітті. Стаття написана в рамках міжнародного дослідницького проєкту «RESTORY» (HORIZON-CL2-2023-HERITAGE-01-№ 101132781), присвяченого вивченню місцевої пам'яті та культурної спадщини. Наукова новизна. Вперше, на основі широкої джерельної бази, в науковий обіг введено низку архівних документів, що висвітлюють стан старої дерев'яної церкви, її інвентар, страхування, ремонт та підготовку до заміни новою церквою. Розкрито зміст кошторису та тендерної документації на будівництво церкви 1900 року із зазначенням імен підрядників та сум платежів. Відтворено персональний склад духовенства та активних парафіян, описано обставини ремонту парафіяльної будівлі та роль меценатів у матеріальному забезпеченні парафії. Вперше локалізовано місце старої церкви та реконструйовано її подальшу долю на основі експедиційних досліджень 2024-2025 років, які включають усні та історичні свідчення та сучасний стан сакрального простору. Представлено нові факти щодо спроб парафіян Манастирської церкви відокремитися від парафії Роші. Проаналізовано функціонування храму як центру громадських дій, конфесійного опору та сакральної уяви. Матеріали, опубліковані в цій роботі (включаючи архівні документи та фотографії з польових досліджень 2024‑2025 років), вперше вводяться в науковий обіг. Висновки. Православна церква в Роші за австрійського періоду стала прикладом стійкої сакральної спадкоємності, яка зберігалася попри політичні зміни, економічні труднощі та міжконфесійне суперництво. Від дерев'яної будівлі XVIII століття до кам'яного храму початку XX століття церква залишалася не лише релігійним центром, а й об'єктом місцевої ідентичності. Громаді вдалося зберегти свою культурну спадщину навіть після втрати культової споруди: через передачу ритуальних предметів, ритуальне переосмислення простору, усну пам'ять та символічне відновлення в нових умовах. У статті підтверджено важливість міждисциплінарного підходу – поєднання архівного аналізу та усної історії – для глибшого розуміння функціонування православних громад на місцевому рівні.

Селянське заворушення в Роші 1871 р.: реконструкція маловідомого протесту за архівними джерелами

Антоній Мойсей — 2025-09-03

У статті розкрито передумови, перебіг та наслідки селянського виступу, що стався у передмісті Чернівців Роша в червні 1871 року як реакція на запровадження нової орендної плати за випас худоби. Дослідження здійснено в межах реалізації проєкту «RESTORY» (HORIZONCL2-2023-HERITAGE-01-№ 101132781), спрямованого на відновлення культурної пам’яті та локальної ідентичності шляхом аналізу текстових і усних джерел. Актуальність дослідження зумовлена потребою переосмислення локальних проявів громадянського спротиву в соціальному просторі Буковини поза межами романтизованого уявлення про «золотий вік» австрійської адміністрації. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу комплексу раніше неопублікованих архівних документів, що висвітлюють малодосліджений епізод локального опору фіскальній політиці. Висновки. У центрі конфлікту – намагання міської влади Чернівців встановити орендну плату за користування пасовищами, яка суперечила багатовіковим звичаям вільного
випасу, що вважалися мешканцями Роші їхнім природним правом. Запровадження цієї плати в умовах бідності, високих податкових зобов’язань і наслідків голоду 1865 року сприймалося як несправедливе та репресивне. Відмова мешканців сплачувати збір, масова непокора та протистояння з поліцейськими й військовими підрозділами засвідчили високий рівень соціального напруження в громаді. Матеріал представляє інтерес для дослідників соціальної історії Австро‑ Угорщини, локальних громадських рухів, а також для вивчення механізмів фіскального тиску в імперських периферіях.

Пролеткульт, українізація та українська культура

Михайло Юрій — 2025-09-03

Мета. Проаналізувати становище та вплив Пролеткульту та політики українізації на розвиток української культури в умовах встановлення більшовицького тоталітарного режиму. Новизна. Дослідження пропонує переоцінку впливу більшовицьких культурних експериментів, зокрема ідеології Пролеткульту та політики українізації, на українське суспільство та національну культуру. Воно висвітлює трагічний людський досвід епохи, значною мірою не відображений в офіційному мистецтві, та демонструє стійкість української культури, незважаючи на повсюдну політизацію та репресії. Методи. Аналіз ґрунтується на історико-культурному підході, використовуючи критичне тлумачення ідеологічних концепцій Пролеткульту та українізації, а також синтез історіографічних досліджень українських вчених. Висновки. Комуністичні культурні експерименти міжвоєнного періоду, спрямовані на демонтаж «старої» та побудову «нової пролетарської» культури, зрештою були приречені на провал через придушення творчої свободи та тотального ідеологічного контролю. Незважаючи на значні втрати, українській культурі вдалося вистояти та зберегти своє національне ядро не завдяки, а всупереч цим експериментам. Вирішальним фактором у збереженні національних традицій був його «двоколійний» розвиток: одночасно в межах тоталітарного СРСР (де всі національні елементи були придушені) та на західноукраїнських територіях (до їх радянізації) та діаспорі

Лексико-семантичний аналіз латинських специфічних фобій з гіперонімами zoophobia et entomophobia

Валентина Синиця — 2025-09-03

Фобії вважаються психічними розладами. Згідно з традиційною класифікацією DSM (Діагностичний та статистичний посібник з психічних розладів), зазвичай класифікують три основні типи фобій. Існують соціальні фобії, агорафобія, специфічні фобії; два останні типи мають свої власні підтипи. Кожен з типів/підтипів фобій словесно кодується термінами (або термінологічними комбінаціями). З точки зору етимології, багато фобій в англійській мові можна простежити до грецьких або латинських коренів. Метою наукового дослідження є проведення лексичного, семантичного та етимологічного аналізу найбільшої групи ізольованих (специфічних) фобій, що позначають ірраціональний страх, який переживають дорослі або діти стосовно різних видів тварин та комах. В результаті дослідження було відібрано 30 термінологічних одиниць з гіпернімом зоофобія та 20 з гіпернімом ентомофобія. Водночас, серед назв фобій, спричинених різними видами тварин, ми виділяємо гіпоніми, що уточнюють назву подразника, та об'єднуємо їх у шість підтипів; у лексико-семантичній групі з гіпернімом ентомофобія нам вдалося виділити п'ять типів гіпонімів. Також було виявлено, що значна кількість досліджуваних назв фобій характеризується існуванням синонімічних пар, зрідка синонімічних ланцюжків, що пояснюється традиційним підходом до утворення медичних термінів з використанням грецьких та латинських термінотворчих елементів. Аналіз походження початкового значення терміноелементів, що лягли в основу досліджуваних назв фобій, свідчить про перевагу кореням грецького походження; менше гібридних утворень з початковим елементом латинського походження; використання коренів, запозичених із сучасних мов, є рідкісним явищем

Лінгвістичне спостереження над латинськими термінами nomina actionis галузі реабілітації

Валентина Синиця — 2025-09-03

Досліджено структурні моделі, дериваційний потенціал та етимологію латинських термінів, які обслуговують сучасну й надзвичайно затребувану галузь медицини ‒ «Терапія та реабілітація». З’ясовано, що в терміносистемі реабілітації функціонує значна кількість загальномедичних nomina аctionis, які набувають вузькофахового значення завдяки приєднанню до базового іменника уточнювальних компонентів. Основну увагу сфокусовано на nomina actionis, які посідають у досліджуваному прошарку загальної медичної термінології чільне місце з огляду на продуктивність суфіксів ‑io, ‑tio, ‑sio, що підтвердив здійснений авторами квантитативний аналіз. Виявлено, що в досліджуваному прошарку термінолексики максимальну продуктивність демонструє латинський префікс re‑ із чітко окресленою семантикою «відновлення, повторність; назад або знову». Значну увагу приділено змісту терміна «adaptatiо, onis f». Встановлено, що дериваційні можливості цього терміна, позначуваного латинським віддієслівним іменником, забезпечуються шляхом використання латинських префіксів re‑ (вказує на відновлення, повторність), des‑ (вказує на усунення чи відсутність чого‑небудь), prae‑ (вказує на попередню дію чи явище), post‑ (вказує на дію чи явище, яке настає після чого‑небудь), co‑ (вказує на певну дію, що виконується спільно з кимось або чимось). Здійснений аналіз засвідчив, що загальнонаукове значення терміна «adaptatio» варіюється залежно від середовища адаптації, що є причиною появи адаптивної потреби, тобто, спостерігається явище міждисциплінарної синонімії. Наголошується, що семантична багатозначність терміна «adaptatio» ускладнює визначення та розуміння концепта. У зв’язку із чим коректна інтерпретація може бути забезпечена виключно завдяки приєднанню до базового іменникового терміна додаткових понятійних складових, здебільшого прикметників, які уточнюють і конкретизують його. Посилаючись на законодавчі джерела, автори диференціюють зміст термінів «abilitatio» і «rehabilitatio». Розглянуто новітні гібридні терміни із терміноелементом грецького походження τῆλε‑, що належать до nomina actionis. У висновках зазначається, що подальший ґрунтовний аналіз структурних, етимологічних, лексико‑ семантичних особливостей латинських термінів, які утворюють термінологічне ядро галузі реабілітації, сприятиме як формуванню термінологічної компетентності майбутніх фахівців у галузі терапії та реабілітації, так і буде корисним для фахівців у галузі лексикографії, навчальної зокрема

Сучасні романи в жанрі альтернативної історії як реалізація супротиву українців російській агресії (частина ІІ)

Антоніна Аністратенко — 2025-09-03

Новизна дослідження. Через геноцидну війну Росії, спрямовану на знищення України у 21 столітті, фактори, що формують національну ідентичність, набули першорядного значення. Мета статті. Це дослідження визначає, аналізує та контекстуалізує новітні романи з альтернативної історії, такі як «Третій терцій» (2019) та «Передруки незавершених чернеток» (2020) Олександра Меньшова. Ці роботи надають комплексний погляд на ідеологічну та інформаційну боротьбу українців, які опинилися у ворожій державі. Вони також розкривають механізми, які Росія використовує для фізичного, культурного та інформаційного знищення України. Методологія. Основним методом дослідження є порівняльний аналіз. Висновки. Альтернативна історія слугує продуктивною метафорою, пропонуючи розуміння потенційного ходу європейської історії 20-го століття – та початку 21 століття – якби Росія зазнала поразки у своїх імперських амбіціях, зокрема у Другій світовій війні. Такі історичні деконструкції досліджуються в трилогії «Парад» Василя Кожелянка: «Парад у Москві», «Конотоп» та «Людський зоопарк Господа». Ці твори ілюструють, як заміна патріотизму, націоналізму та людиноцентризму москвоцентричним космополітизмом, пацифізмом та колективізмом історично змінила ідеології. Українська література, особливо класичні твори, зберігає приклади, що підходять для альтернативних історичних наративів. Олександр Меньшов, сучасний український письменник з Херсона, залишався у своєму рідному місті як на початку війни у 2014 році, так і під час повномасштабного російського вторгнення. Станом на 2023 рік він не виїхав. Його твори торкаються теми необхідності протидії ворогу, одночасно створюючи власний ідеологічний та інформаційний арсенал для опору геноциду – як у сьогоденні, так і в майбутньому. Вони наголошують на відновленні України як нації-переможниці в Європі та світі. На світовій культурній арені цей дискурс поширюється на розвінчування російських історичних та літературних фейків, викриття їхніх ідеологічних маніпуляцій та руйнування хибних наративів того, що Михайло Епштейн називає російською антиміфологією. Головною метою цього дослідження є окреслення та критичний аналіз фундаментальних імперських міфів та ідеологічних конструктів, які проникали в українську культуру та літературу протягом століть. Ці наративи були розроблені для сприяння поступовому розширенню, прищеплення комплексу Малоросійськості та знищення української національної ідентичності. Перспективи майбутніх досліджень. Важливою частиною цієї розмови є розгляд фальсифікації історії, зокрема перекручування ключових історичних постатей та їхніх ролей. Не менш важливим є висвітлення прикладів національної саморепрезентації, які формують основу культурного канону України, та привернення уваги до перемог нації на геополітичній карті Європи

До питання про синтаксичну синонімію дієприслівникових та підрядних конструкцій

Оксана Максим'юк — 2025-09-03

У цій статті розглядається феномен синтаксичної синонімії між прислівниковими конструкціями, зокрема прислівниковими зворотами, та складнопідрядними реченнями з підрядними прислівниковими частинами, такими як ті, що виражають час чи причину. Автори обґрунтовують актуальність теми, виділяючи її зв'язок з підвищенням мовленнєвої культури, точним вираженням думок та варіативністю граматичних засобів у сучасній українській мові. Особлива увага приділяється формально-граматичним та семантико-функціональним характеристикам паралельних синтаксичних синонімів. Автор аналізує умови, за яких конструкції можуть взаємозамінно використовуватись без втрати основного значення чи граматичної правильності. Розглянуто приклади з літературних та фольклорних текстів для демонстрації часових, причинно-наслідкових, умовних, дозвільних та цільових кореляцій між компонентами конструкцій, що порівнюються. У дослідженні встановлено, що вибір між синонімічними структурами залежить від граматичних особливостей, стилістичних вимог, семантичної точності та жанрової специфіки висловлювання. Автор доводить, що конструкції з прислівниками здебільшого функціонують у писемному літературному стилі, тоді як складнопідрядні речення більш характерні для розмовного мовлення. Це дослідження сприяє глибшому розумінню природи синтаксичної синонімії та її майбутніх дослідницьких перспектив у рамках функціональної граматики.

Антропоніми в ідіостилі Ірен Роздобудько (на матеріалі художніх текстів «Ґудзик», «Ґудзик 2. Десять років по тому»)

Наталія Руснак — 2025-09-03

Різновид онімів – антропоніми, або власні назви, представляють собою клас слів, що не мають семантичної структури, не вказують на особову характеристику та виконують лише номінативно-когнітивну, розрізнювальну (відокремлювальну) та ідентифікуючу функції в мові. Метою статті є ретельне дослідження ідіостилю І. Роздобудька, зокрема, аналіз власних назв – антропонімів у дилогії українського письменника: характеристика онімів за семантикою, структурою та походженням, а також висновки щодо сучасного українського антропоніма. Методи дослідження. Дослідження проводилося з використанням основних загальнонаукових методів аналізу та синтезу, лінгвістичних методів – описового, структурного, порівняльно-історичного. Описовий метод узагальнив фактичний матеріал. Структурний метод сприяв інвентаризації та систематизації мовних явищ. Порівняльно-історичний метод висвітлив походження номенів. Висновки. Оніми знаходяться на перетині чотирьох галузей мовознавства – ономастики, граматики, етнолінгвістики та лінгвістики тексту. У художньому тексті власні імена забезпечують текстову категорію відліку, ілюструють хронотоп (час-простір) та «заголовок» – змістовно-фактичну інформацію. Сюжетна лінія твору пов’язана з антропонімами. Авторка обирає імена персонажів відповідно до місця та часу дії, тенденцій, що панують у суспільстві, та власних уподобань. У художній дилогії І. Роздобудько широка палітра антропонімів представлена різними іменами (однокомпонентними, двокомпонентними, трикомпонентними), прецедентними іменами та прізвиськами людей. Серед імен людей є українські імена, грецькі та латинські імена, адаптовані в українській мові, які через церковнослов’янську мову потрапили до давньоруської, та іноземні імена

Комунікативнo-стилістичний потенціал речень з однорідними членами

Галина Тесліцька — 2025-09-03

У статті представлено поглиблений аналіз однорідних елементів речення як ключового засобу ускладнення синтаксичної структури простого речення, з особливим акцентом на їхньому використанні в поетичному дискурсі сучасних українських авторів. Актуальність теми випливає зі зростаючого наукового інтересу до функціональних та стилістичних параметрів синтаксичних конструкцій, що відповідає ширшому акценту сучасної лінгвістики на комунікативних та естетичних функціях мови. Дослідження ґрунтується на передумові, що формальна координація не завжди збігається з логіко-семантичною координацією, що стає очевидним у внутрішній ієрархії однорідних компонентів, особливо в текстах з вираженим експресивним навантаженням. Розглядається багатофункціональність однорідних елементів речення, з особливою увагою до їхньої здатності створювати семантичну перспективу, передавати психологічні, інтелектуальні та емоційні стани мовця, а також реалізовувати стилістичні прийоми, характерні для поетичної мови. У статті запропоновано типологію стилістичних функцій однорідності, висвітлюючи такі явища, як ампліфікація, анафора, градація, парцеляція та синтаксичний паралелізм. Досліджено потенціал однорідних конструкцій для вираження динамізму, образності та економії мовних засобів, зберігаючи при цьому семантичну глибину. Особлива увага приділяється прагматичному потенціалу речень з однорідними елементами, які в поетичних текстах функціонують як інструмент вираження комунікативних намірів мовця, актуалізації оціночних значень та викликання конкретних відповідей у адресата. Аналіз прикладів з творів сучасних авторів (О. Криштопи, Т. Квітень, Анатолія Анатолія, Б. Томенчука та інших) виявляє високий ступінь індивідуалізації у використанні однорідності, що призводить до формування авторсько-специфічних синтаксичних моделей, які є як стилістично маркованими, так і прагматично зарядженими. У дослідженні робиться висновок, що однорідні елементи речень відіграють значну роль у формуванні стилістичного контуру тексту, а їх дослідження з функціональної та прагматичної точки зору відкриває нові шляхи для аналізу синтаксичних структур у поетичному дискурсі.

Односкладні номінативні речення в контексті експресивізації письменницького мовостилю Олександра Довженка

Світлана Шабат-Савка — 2025-09-03

У цій статті розглядаються односкладові номінативні речення як синтаксичні засоби вираження в літературному дискурсі Олександра Довженка. Ці речення, що позначають інтенційний досвід існування, є специфічними маркерами ідіоматичного лінгвістичного стилю (ідіолекту) автора. Спираючись на багатий матеріал, наприклад, дослідження окреслює структурні, семантичні та функціональні особливості таких речень, автор категоризує та аналізує кілька видів, включаючи екзистенційні, індикативно-номінативні, оцінно-номінативні та мотиваційно-номінативні мовленнєві вирази, що анонсують складний склад «номінативного представлення». Комунікативне та інтенційне значення цих конструкцій досліджується з точки зору того, як вони відображають особистий мовленнєвий стиль Довженка, проголошують екзистенційні стани, описують природні явища та умови навколишнього середовища, вказують на важливу інформацію, спонукають до рефлексії та сприяють загальній зв'язності та виразності тексту. Для досягнення загальної мети було застосовано описовий метод, що використовує прийоми безперервного вилучення та систематизації для відбору та інвентаризації фактичного матеріалу; структурний метод було застосовано для аналізу синтаксичних виразів у стилі письма Олександра Довженка; а для визначення простих номінативних речень в аспекті реалізації авторських намірів було використано контекстуально-інтерпретаційний підхід. Це дослідження узагальнює, що в мовній творчості О. Довженка прості номінативні речення функціонують як синтаксичні експресиви, що наповнюють текст експресивністю, посилюють його яскравість та конотують цілий спектр різноманітних емоцій. За своєю природою ці конструкції мають високий ступінь експресивності, оскільки вони не лише передають інформацію адресату, а й активно впливають на його сприйняття, підкреслюючи суттєві елементи висловлювання. Їх комунікативне призначення полягає у виділенні та підкресленні певної ідеї, уточненні деталей, посиленні семантичного та емоційного впливу тексту

Насилля як комунікативна стратегія у сучасній драматургії

Леся Войтенко — 2025-09-03

Ця стаття критично досліджує функцію та використання «насильства» як комунікативної стратегії в сучасній драматургії. Вона прагне з'ясувати сутність насильства, його соціальні та емоційні ролі, а також його різноманітні форми та прояви в драматичних текстах. Новизна статті: Дослідження пропонує інноваційний підхід, зосереджуючись на насильстві як комунікативній стратегії в сучасній драматургії, темі, яка значною мірою не досліджувалася як окрема та систематична галузь дослідження. Вона вводить у науковий дискурс різні аспекти застосування насильства в українській та міжнародній «новій літературі», зокрема в рамках «In-Yer-Face Theatre» та «Pokolenie Porno». Методи дослідження. У дослідженні використовуються типологічні та структурні методології, з основним акцентом на комунікативному підході до аналізу. Висновки. Комунікація насильства є фундаментальним композиційним елементом сучасної «нової драми». Сучасна драматургія та театр послідовно демонструють насильство як невід'ємний компонент художньої структури сучасного мистецтва. Самі основи сучасного суспільства, яке, згідно з синергетичною теорією, перебуває в стані хаосу та застою протягом останніх десятиліть, виявляються підірваними саме насильством. Подальші дослідження з цієї теми мають включати виявлення спільних рис та відмінностей у зображенні насильства в драматичних текстах українських та зарубіжних драматургів як на індивідуальному, так і на типологічному рівнях, а також порівняльний аналіз насильства як літературного поняття

Парресія як пам’ять жанру і тексту в творчості Володимира Винниченка-емігранта (інтерпретація Мішеля Фуко)

Галина Сиваченко — 2025-09-03

Ця стаття досліджує складне поняття «жанрової пам'яті» в літературознавстві, пов'язуючи його з поняттям Мішеля Фуко парресії (безстрашного правдолюбства). Вона досліджує, як ці теоретичні рамки застосовуються до життя та еміграційної літературної та політичної творчості Володимира Винниченка. Мета. Головною метою є аналіз парресії як філософської концепції, інтерпретованої в рамках жанрової та текстової пам'яті в сучасній літературній критиці. Зокрема, вона демонструє, як політичні, етичні та філософські виміри парресії Фуко втілені в діяльності та творах Винниченка, особливо в період його еміграції. Методологія. Дослідження використовує теоретичний та порівняльний літературний аналіз, інтегруючи концепції з усталеної літературної теорії та філософії парресії Фуко. Воно включає детальний текстовий аналіз щоденників, публіцистичних статей, листів та вибраних романів Володимира Винниченка (наприклад, «Слово за тобою, Сталіне!»), розглядаючи їх як прояви парресіастичного дискурсу. Цей міждисциплінарний підхід поєднує літературний, філософський та культурний аналіз для інтерпретації його творчого та біографічного доробку. Висновки. У дослідженні робиться висновок, що Володимир Винниченко послідовно втілював парресію протягом усієї своєї політичної та літературної кар'єри. Його твори, включаючи щоденники, журналістику та романи, служили вирішальними платформами для вираження безкомпромісної правди та виконання глибокого морального обов'язку, часто зі значним особистим ризиком. Втілення Винниченком парресії точно відповідає п'яти основним характеристикам Фуко: відвертість, правда, небезпека, критика та обов'язок. Його непохитна відданість «чесності з собою» та готовність кинути виклик владі підкреслюють незмінну актуальність парресії для розуміння інтелектуалами та політиками, які стверджують незручні істини, особливо в умовах цензури та політичних репресій. Завдяки своїй безстрашній дискурсії Винниченко зробив унікальний та значний внесок у формування української ідентичності

Інноваційні технології на заняттях зі студентами: імплементація досвіду польської системи освіти на кафедрі акушерства та гінекології

Наталія Волошинович — 2025-09-03

Польська система освіти активно використовує інтерактивні методи навчання, що сприяють кращому засвоєнню матеріалу та розвитку практичних навичок. Впровадження цього досвіду на кафедрі акушерства та гінекології дозволило покращити якість підготовки студентів. Матеріали та методи. Аналіз проводився на основі інтеграції польського освітнього досвіду в навчальні плани студентів 4‑5 курсів спеціальності «Медицина» кафедри акушерства та гінекології. Використовувалися різні ІТ-інструменти, зокрема електронні підручники, віртуальні симулятори, онлайн-платформи для тестування та комунікації, а також інтерактивні лекції. Результати. Використання ІТ у навчальному процесі на кафедрі акушерства та гінекології допомогло значно підвищити ефективність навчання, дозволивши студентам краще засвоювати складний матеріал. Ось деякі ключові сфери, де ІТ-рішення стали особливо корисними: Віртуальні симуляції: Такі платформи, як Simulab або CAE Healthcare, дозволили студентам практикувати хірургічні та клінічні навички в безпечному середовищі. Це особливо важливо для майбутніх акушерів-гінекологів, оскільки вони мають справу з життєво важливими моментами під час пологів або гінекологічних операцій. Телемедицина та консультації: студенти мали змогу брати участь у реальних клінічних випадках через телемедичні платформи, спостерігаючи за акушерсько-гінекологічними процедурами дистанційно. Це допомогло їм отримати клінічний досвід без фізичної присутності медичного закладу. Дистанційне навчання та платформи для управління навчальним процесом: Moodle, Google Classroom, Microsoft Teams та інші платформи надають можливість організувати доступ до лекцій, семінарів та тестів у віддаленому форматі. Викладачі кафедри акушерства та гінекології мали змогу записати низку відеолекцій, створити інтерактивні тести з використанням мультимедійних елементів для кращого засвоєння матеріалу студентами. Інтерактивні презентації та відеоматеріали: такі інструменти, як H5P та Camtasia, дозволяють створювати інтерактивні навчальні матеріали з відеоелементами, графікою та тестами, що підвищує залученість студентів до навчального процесу. Слухачі мали можливість ознайомитися з акушерсько-гінекологічними процедурами, а потім взяти участь в інтерактивних завданнях. Мобільні додатки: Сучасні мобільні додатки, такі як Medscape або Obstetrics & Gynecology Flashcards, стали ефективним інструментом для повторення теоретичного матеріалу під час підготовки студентів до клінічних завдань. Оцінювання знань за допомогою тестування: використання тестової платформи, такої як Kahoot або Quizlet, дозволило швидко та ефективно перевірити знання студентів-акушерство та гінекологів, а також надало можливість адаптації тестів до потреб студентів різного рівня підготовки. Загальні тенденції щодо оцінювання студентів, які навчалися на кафедрі акушерства та гінекології, впровадження ІТ-технологій демонструють позитивне сприйняття. Близько 90% студентів відзначили підвищення мотивації до навчання та зручність використання онлайн-ресурсів та платформи для підготовки та складання модульних тестів. Близько 87% студентів визнають, що ІТ-технології допомогли їм краще зрозуміти навчальний матеріал та покращити свою академічну успішність. Висновки. Впровадження ІТ-технологій у навчальний процес кафедри акушерства та гінекології є важливим етапом модернізації освіти. Завдяки інтерактивним платформам, дистанційним технологіям та можливості залучення міжнародних експертів, студенти отримують якіснішу та сучаснішу освіту, яка відповідає сучасним вимогам. Впровадження ефективних електронних ресурсів, віртуальних симуляторів та онлайн-платформи сприяло покращенню навчання, індивідуалізації підходу до кожного студента та покращенню комунікації. Цей досвід може бути корисним для інших медичних закладів, які прагнуть модернізувати свої навчальні програми. Так, абсолютний приріст студентів, які успішно склали іспит з першого разу, склав 15 осіб, а відносний – 21,4%. Крім того, покращилася якість академічної успішності – відсоток студентів, які отримали високі оцінки, зріс на 20%. Ці результати підтверджують ефективність використання ІТ-технологій, які значно покращують навчальний процес та підвищують рівень засвоєння матеріалу студентами.

Оптимізація психокорекційної роботи серед підлітків з девіантною поведінкою

Світлана Русіна — 2025-09-03

Зростаюча поширеність психічних і поведінкових розладів серед підлітків, які є критично важливою демографічною групою для стабільності суспільства, становить значну проблему для громадського здоров’я в Україні. Ці розлади, часто загострені психологічною депривацією, що виникає через недостатню сімейну та соціальну підтримку, часто призводять до соціальної дезадаптації та девіантних форм поведінки, включаючи різке зростання ранньої алкоголізації. Мета Метою цього дослідження було покращення психокорекційної роботи серед підлітків з девіантною поведінкою. Новизна Новизна цього дослідження полягає в його комплексному вивченні факторів, що сприяють девіантній поведінці та алкоголізації серед специфічних вразливих груп підлітків (вихованців шкіл‑інтернатів та студентів медичного коледжу), а також у наданні емпіричних доказів ефективності цілеспрямованого психокорекційного підходу, адаптованого до їхніх складних психосоціальних викликів. Методи Було обстежено дев’яносто підлітків віком 15‑17 років зі шкіл‑інтернатів та медичного коледжу із застосуванням комплексних клінічних, психопатологічних, експериментальних та психологічних методів. Психокорекційні втручання включали раціональну психотерапію та соціальний тренінг. Результати Результати виявили високий рівень куріння та вживання алкоголю серед досліджуваних груп, що часто було спричинене відсутністю батьківського нагляду та спотвореним сприйняттям дорослого життя, а також значними адаптаційними труднощами, невпевненістю та тривогою. Як ключові фактори були ідентифіковані біологічні чинники (наприклад, пологові травми, черепно‑ мозкові травми) та сімейні фактори (наприклад, проблеми психічного здоров’я батьків, залежність від психоактивних речовин). Після втручання спостерігалися позитивні результати з помітним зниженням шкідливих звичок в обох групах. Висновки Девіантна поведінка підлітків є результатом складної взаємодії внутрішніх патогенних факторів та несприятливих зовнішніх обставин. Це підкреслює нагальну потребу в інтегрованих профілактичних стратегіях, включаючи морально‑ правову, антиалкогольну/антинаркотичну та комплексну сексуальну освіту, для забезпечення гармонійного розвитку та соціальної адаптації молоді

Застосування профілактичної роботи та медико- соціальної реабілітації в психіатричній практиці

Світлана Русіна — 2025-09-03

Зважаючи на те, що попередні профілактичні заходи, спрямовані на подолання окремих ланок поведінкових розладів, були приречені на невдачу, успішне подолання соціальних причин алкоголізму, наркоманії, злочинності та девіантної поведінки серед підлітків можливе лише через гармонійне застосування комплексного діапазону заходів: державно‑ соціальних, соціально‑ економічних, медичних, санітарних, психогігієнічних, психологічних, педагогічних, морально‑ етичних, з урахуванням індивідуальних потреб. Мета. Метою роботи є відновлення соціального статусу підлітків з психічними розладами шляхом проведення профілактичної роботи та медико‑ соціальної реабілітації. Новизна. Новизна дослідження полягає в комплексному аналізі та обґрунтуванні необхідності системних, соціально скоординованих зусиль у профілактиці та реабілітації підлітків з психічними та поведінковими розладами, з детальним розглядом біологічних, психологічних та соціальних напрямків корекції та реабілітації на великій вибірці (420 підлітків), що дозволяє розробити цілісний підхід до відновлення їхнього соціального статусу. Методи. Проведено аналіз дослідження 420 підлітків. Для ранньої діагностики використовувався метод клінічного інтерв’ю (CIM). Медична корекція поведінкових розладів застосовувалася майже у 100% обстежених, включаючи раціональну психотерапію, медикаментозне та психотерапевтичне лікування (для непсихотичних розладів), а також третинну профілактику з використанням психотропних засобів (для психотичних розладів). Реабілітаційна робота включала біологічний (психофармакотерапія), психологічний (усунення формалізму, налагодження соціальних контактів) та соціальний (подолання реадаптації, ресоціалізація через освіту, працю та дозвілля) напрямки. Результати. Виявлено, що на формування «важких» підлітків особливо впливає дисгармонійна сім’я (алкоголізм чи психічні захворювання батьків, відсутність емоційної близькості, деспотизм, розпад родини, емоційне нехтування, жорстоке поводження), що призводить до соціальної дезадаптації та приєднання до асоціальних груп. Ідентифіковано екстраперсональні фактори ризику (вимушена емоційна самотність через трудову міграцію батьків, сирітство, психологічна ізоляція) та інтерперсональні фактори (риси характеру, спадкова обтяженість, емоційність, прикордонні психічні розлади). Доведена необхідність широкої первинної профілактики (морально‑ правова та санітарно‑ гігієнічна освіта, боротьба зі шкідливими звичками, статеве виховання), вторинної профілактики (виявлення тригерних факторів та груп ризику) та комплексної реабілітації. Застосовані методи корекції та реабілітації продемонстрували ефективність у виведенні пацієнтів із стану психічної патології та їхній адаптації до соціального життя, зокрема, відновлення позитивних сімейних стосунків, міжособистісних зв’язків та повернення до освітнього процесу. Висновки Аналіз досліджень 420 підлітків довів необхідність профілактичної та реабілітаційної роботи як невід’ємної частини системи охорони психічного здоров’я. Ця робота має бути спрямована на запобігання та вирішення проблем виведення пацієнтів з глибин психічної патології та повернення їх до здорового, суспільно корисного життя або адаптації до норм і правил соціального життя

Поклик меча й мандрів: ідеологія, маскулінність та мотивація військових походів вікінгів

Іван Воротняк — 2025-09-03

Стаття присвячена аналізу комплексу проблем, пов'язаних з передумовами військової діяльності скандинавів в епоху вікінгів. Мета та новизна дослідження. На основі аналізу письмових та речових джерел автор доводить, що визначальними передумовами широкої експансії вікінгів були потреба у високій мобільності, що досягалася завдяки подорожам, що сприяло формуванню іміджу авторитету сміливого мандрівника та першовідкривача у молодих скандинавів, набуття військового досвіду, бажання захопити багатства на чужині, що, у свою чергу, формувало високий соціальний статус короля, який щедро винагороджував своїх воїнів; існування культу воїна, заснованого на комплексі взаємних зобов'язань, у якому лише сміливий та успішний лідер користувався беззаперечним авторитетом; походи служили соціальними ліфтами, сприяючи підвищенню соціального престижу, влади та матеріального добробуту осіб, наділених організаторськими та лідерськими якостями. Методологія дослідження. Дослідження спирається на широкий спектр епіграфічних, археологічних та літературних джерел для вивчення соціальних, ідеологічних та релігійних факторів, що лежали в основі масштабної військової діяльності вікінгів у Європі. Висновки. Масштабна військова діяльність вікінгів являє собою складне, багатофакторне явище, в якому вирішальну роль відіграли ідеологічні, соціальні та релігійні чинники. Аналіз письмових скандинавських джерел, зокрема сімейних саг, Поетичної Едди та рунічних написів, виявляє домінування воїнських цінностей у скандинавському суспільстві того часу.

Габсбурзька модель династичного контролю у 15-16 ст.

Володимир Філей — 2025-09-03

Метою цього дослідження є проведення міждисциплінарного аналізу взаємозалежності між шлюбними капітуляціями, фінансовими переказами та геополітичними стратегіями династій у Центральній та Східній Європі наприкінці XV – на початку XVI століття. Стаття зосереджена на вивченні ролі династичних шлюбів як ключового механізму політичної стабілізації та експансії, зокрема завдяки діяльності Габсбургів, Ягеллонів та Корвінів, що сприяло формуванню нової політичної конфігурації в регіоні без використання широкомасштабних військових кампаній. Династична дипломатія розглядається як інструмент легітимізації територіальних претензій династії Габсбургів та закріплення її політичного впливу в Центральній та Східній Європі. Матеріали та методи. Дослідження базується на аналізі історичних джерел, включаючи хроніки та тексти шлюбних капітуляцій. Для оцінки достовірності джерел шляхом текстового порівняння та аналізу авторських точок зору було застосовано метод критичного дослідження джерел. Для порівняння стратегій династичних шлюбів та оцінки їхньої ефективності було застосовано порівняльно-історичний метод. Для інтерпретації шлюбних капітуляцій як інструментів перерозподілу ресурсів було застосовано соціально-правовий аналіз. Крім того, для вивчення шлюбу як елемента політичної системи, що виконує легітимізуючі, інтегративні та регуляторні функції, було використано структурно-функціональний метод. Результати. Династичні шлюби наприкінці XV та на початку XVI століть служили ключовим інструментом політичної трансформації в Центральній та Східній Європі. Вони дозволили Габсбургам розширити свій вплив за допомогою механізмів династичного спадкоємства, юридичних угод та фінансових зобов'язань, тим самим зменшуючи необхідність військового втручання. Шлюб Максиміліана I з Марією Бургундською в 1477 році передбачав законну анексію багатих бургундських територій без формального завоювання, тоді як фінансові ресурси Бургундії зміцнили економічну базу Габсбургів, дозволивши інвестиції в дипломатію та створення військових структур, таких як ландскнехтські полки. Принципи ius uxoris та ius sororis кодифікували спадкові права через шлюб, а Пресбурзький договір (1491) офіційно закріпив претензії Габсбургів на угорську корону. Віденський конгрес 1515 року, який уклав подвійний шлюб між Габсбургами та Ягеллонцями (Фердинанд з Анною та Марія з Людовіком), створив правову основу для спадкоємства Богемії та Угорщини після 1526 року. Шлюби замінили військову експансію, сприяючи регіональній стабільності через дипломатичні угоди та церемоніальні практики. Висновки. Династичні шлюби в Центральній та Східній Європі наприкінці XV та на початку XVI століть функціонували як механізми політичної інтеграції та інструменти легітимізації влади. Укладення шлюбних капітуляцій, фінансові перекази та угоди про спадкоємство надали Габсбургам правові підстави для розширення свого впливу після 1526 року без прямого використання військових засобів. Ця практика являла собою альтернативну модель геополітичного домінування, засновану на династичному успадкуванні та дипломатичних переговорах. Подальші дослідження повинні зосередитися на аналізі семіотики влади та інтеграції Трансильвансько-Молдавського регіону з метою переосмислення просторової конфігурації Центральної та Східної Європи як окремої політичної сутності.

Казки як дидактичний матеріал для розвитку комунікативних навичок школярів

Осана Даскалюк — 2025-09-03

Казка – це твір усної народної творчості, який супроводжує дитину від народження, знайомлячи з духовною спадщиною відповідної етнічної групи, навчаючи звичаям і традиціям, і, нарешті, представляючи перші моделі спілкування в різних ситуаціях, з різними людьми. Мета статті – описати найуживаніші етикетні формули в казках, коментуючи їх значення для розвитку зв'язного мовлення школярів; проаналізувати, як тексти усної народної творчості формують розуміння логіки розвитку комунікативної ситуації, навчаючи реагувати на різні комунікативні бар'єри. Актуальність статті визначається необхідністю тісної співпраці філології та педагогіки для створення комфортних умов для набуття учнями комунікативної компетентності, навчання глибокому усвідомленню зв'язку між поколіннями, що не лише формує сучасну людину, а й проектує збереження народних етикетних традицій як у повсякденному мовленні, так і в розумінні їхнього значення та ролі в комунікативній поведінці українців. Висновки. Побудований наратив, вигадані персонажі, яскрава образна лексика, динамічний розвиток сюжетної лінії занурюють читача в різні комунікативні ситуації, навчаючи говорити чи діяти за певних обставин. Казка також відображає народний етикет в розмовній традиції – вона втілює сукупність комунікативних норм, порушення яких завжди має бути виправданим. Перебуваючи в стані гри – майже перевтілюючись у героїв казки – дитина легше засвоює комунікативні норми своєї культури, що має набагато сильніший освітній ефект, ніж звичайне навчання

Форми й методи роботи з філологічно обдарованими здобувачами освіти

Олена Кульбабська — 2025-09-03

Мета дослідження. Стаття присвячена актуальному питанню сприяння творчому розвитку молоді та усунення бар'єрів, щоб жодна група – незалежно від статі, віку, місця проживання, психологічних чи фізичних здібностей, інвалідності чи інших характеристик – не була прямо чи опосередковано виключена з суспільства та не могла повною мірою реалізувати свій потенціал в Україні. Тому метою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей організації індивідуальної роботи з обдарованими учнями, аналіз основних напрямків роботи з філологічно обдарованими учнями в рамках позакласної системи та апробація робочої навчальної програми з профільної навчальної дисципліни. Новизна. У статті вперше узагальнено досвід викладання профільної навчальної дисципліни «Форми та методи роботи з філологічно обдарованими учнями в закладах загальної середньої освіти (ЗЗС)» у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за освітньо-професійною програмою «Середня освіта (українська мова та література)», спеціальність А4 «Середня освіта», галузь знань А «Освіта». У ході наукового аналізу теоретичного матеріалу було застосовано науково-педагогічні методи (вивчення та аналіз психолого-педагогічної та науково-методологічної літератури з теми дослідження; синтез, моделювання та узагальнення отриманої інформації з метою дослідження сутності та особливостей навчання філологічно обдарованих особистостей у сучасних реаліях). У висновках наголошується на наступному: 1. У період відновлення України після руйнівних наслідків російсько-української війни першочергового значення набуває виявлення та створення сприятливих умов для розвитку творчих особистостей, здатних генерувати нестандартні ідеї, ефективно вирішувати складні повсякденні проблеми, критично мислити, формулювати перспективні завдання та алгоритми їх вирішення. 2. У плані державної підтримки обдарованої молоді пріоритетним завданням є активізація наукових досліджень з питань навчання та виховання обдарованих дітей, розробка методів та програм роботи з такими дітьми, розширення мережі експериментальних установ для їх апробації. Одним із шляхів реалізації цього завдання є профільна навчальна дисципліна «Форми та методи роботи з філологічно обдарованими студентами у ВНЗ» для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня. 3. Обґрунтовано модель вивчення навчальної дисципліни, яка забезпечує тісний зв'язок між навчанням студентів та майбутньою професійною діяльністю. Практична реалізація обраної моделі гарантує ефективність та результативність цього процесу. Вона включає п'ять взаємопов'язаних блоків: цільовий та мотиваційний; теоретико-методологічний; змістовний та технологічний; рефлексивно-аналітичний; та результативний та оціночний – що формують основу для впровадження різноманітних технологій, методів та прийомів

Патріотична підготовка нового покоління українців в аспекті сьогодення

Галина Навчук — 2025-09-03

У статті йдеться про те, що на тлі широкомасштабного вторгнення росії на територію України постає проблема патріотичного виховання молоді. Мета статті – утвердити тезу про те, що саме патріотизм і національно‑ мовна свідомість українців, як його невід’ємна складова, допоможуть реалізувати національну ідею. Матеріал. Наукові та навчально‑ методичні праці про національну ідею, національну ідентичність, патріотизм, мовну свідомість і патріотичне виховання молодого покоління у закладах освіти. Висновки. Патріотизм є надійним імунітетом від першопричин (терплячості, млявості, нерішучості й ін.) усіх проблем українців. Виховувати його потрібно, починаючи з сім’ї, дошкільних установ і завершуючи вишами, де мають дбати про наповнення навчально‑ виховного процесу патріотичним змістом, насамперед прищеплювати молодому поколінню любов і повагу до рідної мови як основи національної культури й державотворення. Адже для відновлення кордонів і повоєнної відбудови Української держави, утвердження її ідентичності в геополітичному вимірі потрібні справжні патріоти, готові дбати про її імідж, працювати на її благо, процвітання й розвиток навіть у тимчасово несприятливих умовах

Роль німецьких культурних стандартів у вивченні німецької мови

Віталій Семенко — 2025-09-03

У глобалізованому, мультикультурному світі міжкультурне порозуміння відіграє важливу роль у вивченні іноземних мов. Роль культурних стандартів у вивченні іноземних мов завжди була дуже актуальною темою в міжкультурній комунікації, оскільки культурні стандарти впливають не лише на мовну поведінку, але й на розуміння, інтерпретацію та відповідні дії іноземної мови в іншій лінгвістичній та культурній спільноті. Культурні стандарти є невід'ємною частиною вивчення іноземних мов. Культурні стандарти є актуальними у викладанні іноземних мов, оскільки вони допомагають нам краще зрозуміти поведінку, цінності та очікування людей з різних культур – і це важливіше, ніж будь-коли, в нашому дедалі глобалізованішому світі. Їхнє значення у вивченні іноземних мов незаперечне, оскільки жодна мова не існує ізольовано від культури. Метою нашого дослідження є аналіз німецьких культурних стандартів та визначення їхньої важливості при вивченні німецької мови. Для вивчення німецьких культурних стандартів було використано описовий метод, який полягав у детальному вивченні, фіксації та представленні явищ, об'єктів чи процесів, пов'язаних з німецькими реаліями культурних стандартів, необхідних для вивчення німецької мови як іноземної. Дослідник також застосував системний аналіз, який передбачає розгляд об'єкта дослідження як цілісної системи з урахуванням усіх його елементів, зв'язків між ними та впливу зовнішнього середовища. Також використовувалися синтез та описовий метод. Таким чином, вивчення іноземної мови, зокрема німецької, передбачає більше, ніж запам'ятовування словникового запасу та оволодіння граматикою; воно вимагає розуміння культурного середовища, в якому функціонує мова. Це особливо стосується німецької мови, яка тісно пов'язана з культурними стандартами, цінностями та соціальними нормами своєї країни. Розуміння цих культурних стандартів не лише покращує мовну компетенцію, але й сприяє ефективнішому спілкуванню, перекладу та інтеграції в німецькомовне суспільство. Інтеграція німецьких культурних стандартів у ваше вивчення німецької мови не є необов'язковою, а є необхідною.

Фразеологічний аспект у вивченні іноземних мов (на матеріалі творів польської художньої літератури)

Олег Слюсар — 2025-09-03

В рамках наукового дослідження та участі в міжнародній програмі академічного обміну Erasmus+ Staff Teaching було проаналізовано літературні твори сучасних та класичних польських поетів і письменників з точки зору використання фразеологічних одиниць у їхній творчості, а також їх впливу на вивчення польської мови як іноземної. Актуальність дослідження полягає у виявленні впливу фразеологічних одиниць на вивчення іноземних мов, зокрема польської мови. Хронологічні рамки охоплюють аналіз творів польських письменників кінця XVI – початку XXI століття. Розгляд цього питання призвів до використання наступних методів дослідження, серед яких метод теоретичного, поєднаного з практичним, аналізу дозволив встановити способи використання польських ідіом у літературних творах та їх вплив на вивчення іноземних мов, тоді як синтаксико-семантичний метод аналізу текстів польських письменників вказав на важливість використання фразеологічних одиниць не лише у творах класики, а й у сучасній польській літературі. Наукова новизна. Вперше проаналізовано вплив фразеологічних одиниць, що використовуються у творах польських поетів та письменників, на вивчення польської мови як іноземної. Висновки. Аналіз чітко вказує на позитивний вплив, особливо сучасних поетів та письменників, на вивчення іноземних мов через читання іноземних літературних творів та фразеологічних одиниць зокрема, які значно розширюють практичне використання словникового запасу студентів та учнів українських навчальних закладів

Культура наукового тексту: типові помилки в різножанрових роботах студентів-філологів

Наталія Шатілова — 2025-09-03

Актуальність наукової статті визначає важливість нормативного використання наукової мови для успішного представлення результатів науково-дослідницької діяльності студентів вищих навчальних закладів. Метою наукового дослідження є виявлення та аналіз різних видів лінгвістичної анормативності, зафіксованої в усних та писемних текстах студентів у процесі наукового спілкування, що є важливим компонентом їхньої професійної компетентності. Наукова новизна дослідження полягає в детальному описі типових багаторівневих анорматативів, що виникають у наукових текстах студентів внаслідок порушення встановлених норм української літературної мови – лексичних, морфологічних, синтаксичних. Під час аналізу теоретичного та ілюстративного матеріалу ми застосовуємо загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння, а також описовий метод з прийомами класифікації та узагальнення мовних фактів. Висновки. Формування культури наукового мовлення студентів є одним з актуальних питань мовної освіти сьогодення. Показником культури наукового мовлення студента є суворе дотримання вимог до усного та писемного мовлення у сфері його наукової діяльності, пов’язаної з продукуванням наукових текстів. Лінгвістичне оформлення наукового тексту є одним із важливих факторів ефективного представлення результатів наукового дослідження. Грамотне лінгвістично-стилістичне оформлення наукової праці свідчить не лише про високий рівень мовної культури її автора, а й про рівень його мовної свідомості та інтелектуального розвитку загалом. Розвиток навичок грамотного наукового письма передбачає опанування сучасних норм української наукової мови, що поглиблює лінгвістичну та комунікативну компетенцію студентів вищих навчальних закладів

Концептуальне моделювання структури концептосфери «rehabilitation» в англомовному медичному дискурсі: дефініції, структура, системні зв’язки

Валентина Бебих — 2025-09-03

У центрі уваги дослідження є моделювання концептосфери «реабілітація» в англомовному медичному світогляді, зокрема визначення структури концепту та виявлення його системних зв'язків. У статті розглядається питання визначення реабілітації як елемента специфічної галузі знань, що містить концепти, організовані систематично. Актуальність дослідження визначається зростаючим інтересом до комунікативно-функціонального аспекту мови, особливо в контексті глобалізації, активної міждисциплінарної співпраці та зростання ролі медичної термінології в умовах ведення бойових дій в Україні. Водночас бракує комплексного лінгвістичного аналізу концептосфери реабілітація в англійській мові як системі. Метою дослідження є комплексний аналіз структури та організації концептосфери реабілітація шляхом розгляду лінгвістичних засобів, що вербалізують цей концепт у сучасному англомовному медичному дискурсі. У статті пропонується:– лексикографічно обґрунтований опис концептосфери реабілітація;– аналіз субконцептів та мініконцептів, представлених лексичними та фразеологічними одиницями;– модель структури концептосфери з урахуванням когнітивних характеристик концепту

Емотивні тригери у TED-промовах з фізичної реабілітації

Любов Стегніцька — 2025-09-03

Актуальність дослідження. Використання позитивної або негативної лексики є важливим у фізіотерапевтичній практиці, оскільки воно може підвищити мотивацію та сприяти залученню та відданості пацієнтів реабілітаційним програмам. Емоційна лексика займає особливе місце в галузі фізичної реабілітації, оскільки вона може суттєво впливати на клінічні результати. Емоційні вирази мають вирішальне значення для розвитку та регулювання міжособистісних стосунків. Метою статті є аналіз негативної та позитивної лексики, що використовується доповідачами як емоційні тригери для впливу на аудиторію, зацікавлену в реабілітації. Методологія. У дослідженні використовується теоретичний та емпіричний метод, описовий метод та метод контекстуального аналізу. У дослідженні проаналізовано 10 виступів TED на тему фізичної реабілітації. Серед позитивних іменників, що повторювалися у промовах доповідачів, ми виділяємо «надія», «одужання», «щастя», «радість» та «подорож». Серед досліджених промов негативними іменниками були «біль», «проблема», «травма», «аварія» та «стрес». Висновки. Позитивні емоційні тригери використовуються для створення мотиваційного, надихаючого наративу, для підтримки віри в одужання та подолання труднощів. Негативні емоційні тригери допомагають створити контраст та викликати співчуття, вказуючи на труднощі та виклики, з якими пацієнти стикаються в процесі реабілітації. Переважає частота використання негативної лексики, що відповідає класифікації базових емоцій. Використання негативної та позитивної лексики не лише інформує, а й мотивує слухачів досягати певних результатів у лікуванні, вказуючи на реальні приклади. Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні стратегій посилення емоційного зв'язку між мовцем та аудиторією шляхом цілеспрямованого використання мови

Задля виховання національної ідентичності: фольклорно-етнографічні тексти на сторінках Чернівецького дитячого журналу 1933-1940 років «Українська ластівка»

Лідія Ковалець — 2025-09-03

Мета. У цьому дослідженні розглядається корпус олклорних та етнографічних текстів, опублікованих на сторінках чернівецького щомісячного дитячого журналу «Українська ластівка» («Українська ластівка») протягом 1933-1940 років, коли Буковина перебувала під румунською окупацією, і видання слугувало важливою платформою для ознайомлення дітей з українською культурною спадщиною. Редакційна стратегія журналу базувалася на глибокому розумінні того, що традиційна національна культура може слугувати основою для формування української національної ідентичності серед молодого покоління буковинців. Новизна дослідження. Зміст видання охоплював усі основні жанри усної словесної творчості: календарно-обрядову поезію, героїчно-епічні пісні, ліричні твори, казки, пареміографію та дитячі ігри. Особливо значним було систематичне представлення календарно-обрядової поезії. Перший же випуск журналу відкрився різдвяною колядкою «Нова радість стала…» («Нова радість прийшла…»), сповненою надії та духовного піднесення. У дослідженні також розглядаються жанри пареміографії, представлені в журналі, з їхньою орієнтацією на інтелектуальний та морально-етичний розвиток дітей. Окрім фольклорних текстів, журнал містив етнографічні матеріали, що описували традиційні звичаї, ремесла та повсякденні практики. Таким чином, послідовно підкреслювалася цінність української літератури та народної культури загалом для педагогічних цілей. Методологічні інновації – інтеграція розваг та освіти в процеси читання, виховання дітей та всебічного розвитку їхньої національної ідентичності, участь школярів та вчителів у збиранні, публікації та збереженні фольклору, адаптація традиційних матеріалів до нових реалій – залишаються актуальними навіть в епоху глобалізації. Висновки. Після дослідження можна зробити висновок про літературне та моральне значення текстів Чернівецького дитячого журналу «Українська ластівка» (1933‑1940). Редактори виявили сміливість, додавши нові строфи з прямими посиланнями на «скуту землю» та молитвами за свободу. Казки, опубліковані в журналі, відігравали важливу роль: вони служили засобом морального повчання, розваги та передачі культури. Чарівні казки, такі як «Кирило Кожум'яка», пов'язували юних буковинців з українською історичною свідомістю, тоді як байки про тварин давали важливі моральні уроки. Українська пісенна традиція також виконувала освітні та повчальні функції через історичні приклади, такі як «Пісня про зруйнування Січі» та «Максим Козак Залізняк», забезпечуючи емоційний зв'язок з національним історичним досвідом, тоді як ліричні пісні також давали естетичне виховання

Теоретичне осмислення дефініції поняття «фахова мова» у лінгвістиці, визначення поняття «термін», вимоги до терміна та особливості функціонування медичної термінології

Тетяна Никифорук — 2025-09-03

Актуальність. Протягом останніх десятиліть увага лінгвістів та фахівців у різних галузях науки і техніки була прикута до вивчення лексики професійної мови. Актуальність теми дослідження також посилюється тим, що через поширення англійської мови в усі сфери вживання виникає потреба у вивченні та аналізі професійної мови, в нашому випадку, професійної мови медицини, що, у свою чергу, вимагає окремого дослідження особливостей мови та розуміння джерел походження медичної термінології та її застосування відповідно до ситуації та мети спілкування. Запропоноване дослідження дозволить уточнити та висвітлити низку актуальних теоретичних питань, пов'язаних з категорією медичного терміна, починаючи з проблеми визначення професійної мови, терміна, його класифікації, структурно-семантичних особливостей та джерел походження та запозичень. Мета. Дослідити, проаналізувати та узагальнити теоретичні питання щодо методів формування медичної термінології, спираючись на погляди вчених на поняття «термін», «професійна мова», «професійна мова медицини». Методи дослідження визначаються метою та завданнями дослідження, а також специфікою досліджуваного матеріалу, а саме: загальні методи спостереження, аналізу та синтезу, лінгвістичний описовий метод, метод структурного аналізу. Новизна наукового дослідження. Досліджено та узагальнено погляди вчених на поняття «термін», «професійна мова», професійна мова медицини в лінгвістиці. Висновки. Теоретичне освоєння визначення поняття «професійна мова» в лінгвістиці сприяло розумінню того, що в аспекті поліфункціональної та поліструктурної літературної мови виділяється окрема функціональна група, яка обслуговує певну професійну сферу. Сучасна лінгвістика використовує кілька еквівалентних термінів для позначення цієї мови, зокрема «професійна мова», «мова спеціального призначення», «підмова» тощо. Визначення поняття «термін» ґрунтується на двох основних характеристиках терміна, які виділяють лінгвісти сьогодні. По-перше, поняття «термін» тісно пов'язане з певною галуззю науки чи техніки: одні й ті ж слова мають різні значення в різних галузях (наприклад, реакції є в медичній сфері, хімічній промисловості та політичній діяльності). По-друге, тлумачення слова розкривається через точне, логічне визначення, а не значення слова. Наразі різні дослідники термінології перераховують такі основні вимоги до терміна: зв'язок слова з науковими поняттями; чітке визначення явища, що описується терміном; вузька галузева сфера застосування терміна; незалежність від контексту в реченні. Також термін як слово професійного значення повинен мати точне, семантично прозоре та зрозуміле формулювання, бути стилістично нейтральним та гармонійним. Медична термінологія характеризується активним творенням термінології з елементів класичної термінології зі свідомим впливом на термінологію, і включає впливи як запозичених грецьких і латинських термінів, так і повсякденних явищ, що широко використовуються в галузі медицини, які набувають нового, стійкого та вузького значення в галузі