Комунікативнo-стилістичний потенціал речень з однорідними членами

Анотація

У статті представлено поглиблений аналіз однорідних елементів речення як ключового засобу ускладнення синтаксичної структури простого речення, з особливим акцентом на їхньому використанні в поетичному дискурсі сучасних українських авторів. Актуальність теми випливає зі зростаючого наукового інтересу до функціональних та стилістичних параметрів синтаксичних конструкцій, що відповідає ширшому акценту сучасної лінгвістики на комунікативних та естетичних функціях мови. Дослідження ґрунтується на передумові, що формальна координація не завжди збігається з логіко-семантичною координацією, що стає очевидним у внутрішній ієрархії однорідних компонентів, особливо в текстах з вираженим експресивним навантаженням. Розглядається багатофункціональність однорідних елементів речення, з особливою увагою до їхньої здатності створювати семантичну перспективу, передавати психологічні, інтелектуальні та емоційні стани мовця, а також реалізовувати стилістичні прийоми, характерні для поетичної мови. У статті запропоновано типологію стилістичних функцій однорідності, висвітлюючи такі явища, як ампліфікація, анафора, градація, парцеляція та синтаксичний паралелізм. Досліджено потенціал однорідних конструкцій для вираження динамізму, образності та економії мовних засобів, зберігаючи при цьому семантичну глибину. Особлива увага приділяється прагматичному потенціалу речень з однорідними елементами, які в поетичних текстах функціонують як інструмент вираження комунікативних намірів мовця, актуалізації оціночних значень та викликання конкретних відповідей у ​​адресата. Аналіз прикладів з творів сучасних авторів (О. Криштопи, Т. Квітень, Анатолія Анатолія, Б. Томенчука та інших) виявляє високий ступінь індивідуалізації у використанні однорідності, що призводить до формування авторсько-специфічних синтаксичних моделей, які є як стилістично маркованими, так і прагматично зарядженими. У дослідженні робиться висновок, що однорідні елементи речень відіграють значну роль у формуванні стилістичного контуру тексту, а їх дослідження з функціональної та прагматичної точки зору відкриває нові шляхи для аналізу синтаксичних структур у поетичному дискурсі.