Застосування профілактичної роботи та медико- соціальної реабілітації в психіатричній практиці

Анотація

Зважаючи на те, що попередні профілактичні заходи, спрямовані на подолання окремих ланок поведінкових розладів, були приречені на невдачу, успішне подолання соціальних причин алкоголізму, наркоманії, злочинності та девіантної поведінки серед підлітків можливе лише через гармонійне застосування комплексного діапазону заходів: державно‑ соціальних, соціально‑ економічних, медичних, санітарних, психогігієнічних, психологічних, педагогічних, морально‑ етичних, з урахуванням індивідуальних потреб. Мета. Метою роботи є відновлення соціального статусу підлітків з психічними розладами шляхом проведення профілактичної роботи та медико‑ соціальної реабілітації. Новизна. Новизна дослідження полягає в комплексному аналізі та обґрунтуванні необхідності системних, соціально скоординованих зусиль у профілактиці та реабілітації підлітків з психічними та поведінковими розладами, з детальним розглядом біологічних, психологічних та соціальних напрямків корекції та реабілітації на великій вибірці (420 підлітків), що дозволяє розробити цілісний підхід до відновлення їхнього соціального статусу. Методи. Проведено аналіз дослідження 420 підлітків. Для ранньої діагностики використовувався метод клінічного інтерв’ю (CIM). Медична корекція поведінкових розладів застосовувалася майже у 100% обстежених, включаючи раціональну психотерапію, медикаментозне та психотерапевтичне лікування (для непсихотичних розладів), а також третинну профілактику з використанням психотропних засобів (для психотичних розладів). Реабілітаційна робота включала біологічний (психофармакотерапія), психологічний (усунення формалізму, налагодження соціальних контактів) та соціальний (подолання реадаптації, ресоціалізація через освіту, працю та дозвілля) напрямки. Результати. Виявлено, що на формування «важких» підлітків особливо впливає дисгармонійна сім’я (алкоголізм чи психічні захворювання батьків, відсутність емоційної близькості, деспотизм, розпад родини, емоційне нехтування, жорстоке поводження), що призводить до соціальної дезадаптації та приєднання до асоціальних груп. Ідентифіковано екстраперсональні фактори ризику (вимушена емоційна самотність через трудову міграцію батьків, сирітство, психологічна ізоляція) та інтерперсональні фактори (риси характеру, спадкова обтяженість, емоційність, прикордонні психічні розлади). Доведена необхідність широкої первинної профілактики (морально‑ правова та санітарно‑ гігієнічна освіта, боротьба зі шкідливими звичками, статеве виховання), вторинної профілактики (виявлення тригерних факторів та груп ризику) та комплексної реабілітації. Застосовані методи корекції та реабілітації продемонстрували ефективність у виведенні пацієнтів із стану психічної патології та їхній адаптації до соціального життя, зокрема, відновлення позитивних сімейних стосунків, міжособистісних зв’язків та повернення до освітнього процесу. Висновки Аналіз досліджень 420 підлітків довів необхідність профілактичної та реабілітаційної роботи як невід’ємної частини системи охорони психічного здоров’я. Ця робота має бути спрямована на запобігання та вирішення проблем виведення пацієнтів з глибин психічної патології та повернення їх до здорового, суспільно корисного життя або адаптації до норм і правил соціального життя