Лінгвопрагматичні особливості лексики на позначення концепту «жах» у романах Стівена Кінга

Анотація

У статтi розглянуто лiнгвопрагматичнi аспекти створення ефекту жаху у романах англiйського письменника Стiвена Кiнга. Зокрема, зосереджено увагу на лiнгвостилiстичних засобах вербалiзацiї концепту «жах». Виявлено, що автор часто вдається до метафори, порiвняння, активно використовує iдiоми та фразеологiчнi одиницi. Загалом, проаналiзованi лексичнi засоби повнiстю виконують покладену на них функцiю: забезпечують психоемоцiйне тло твору, сприяють правильнiй побудовi сюжету, що дозволяє тримати читача у напрузi i впливати на його свiдомiсть.

Використання художнiх засобiв у лiтературному творi має на метi насамперед показати особливий стиль самого автора, сформувати властиву лише йому картину свiту. Вплетення у сюжет певних жанрово-стильових елементiв робить розповiдь бiльш iнформативною, експресивною, логiчною. Крiм того, вони дають змогу повнiше розкрити образи головних героУв та забезпечують додаткову характеристику оточуючого свiту. Стилiстичнi засоби С. Кiнга мають суб’єктивне забарвлення, тому у першу чергу пояснюють внутрiшнiй свiт самого письменника.

Прагматичний компонент висловлювання – це його властивiсть реалiзувати певнi iнтенцiї письменника i впливати на поведiнку читача. Кiнцевою метою використання будь-яких лексичних засобiв у художнiй лiтературi є досягнення такої реакцiї адресата, яка вiдповiдає бажанням автора повiдомлення. Це стає можливим завдяки використанню певних вербальних засобiв впливу, однiєю з найважливiших  рис яких  є їхня  антропоцентрична спрямованiсть, яка виражається у простотi, доступностi, пристосованостi до швидкого сприйняття повiдомлення.

Основним завданням текстiв жанру хоррор є вплив на читача   за   допомогою  вербалiзацiї  у   текстах концептiв «жах», «страх», формування його психоемоцiйного стану, задля  активацiї  первинного  iнстинкту  кожної  людини  – страху. Для цього автор використовує рiзноманiтнi мовнi засоби: з метою зiставлення на основi подiбностi широко застосовуються порiвняння i метафори, задля передачi спе- цифiчних реалiй, характерних для даного стилю понять, у рамках здiйснення своєрiдного психоаналiзу у читача є доречними стiйкi мовнi сполуки – iдiоми, афористичнi авторськi висловлювання.