Інститут закордонної служби США: історична ретроспектива
DOI:
https://doi.org/10.24061/2411-6181.2.2020.177Ключові слова:
Інститут закордонної служби, США, Державний департамент, Закон про іноземну службу, Джордж ШульцАнотація
Мета дослідження. У статті проаналізовано історію становлення наукового центру при Державному департаменті США, який займається підготовкою професіоналів на дипломатичній ниві. Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи дослідження. В основі статті лежить принцип історизму. Базовими для дослідження стали методи аналізу і синтезу, а також проблемно-хронологічний метод, який дозволив показати розвиток інституту закордонної служби в хронологічній послідовності. Наукова новизна. Були деталізовані етапи становлення інституту, що дозволило структурувати інфорацію про його діяльності з періоду його виникнення і до сьогоднішнього дня. Висновки. Сьогодні інститут є наріжним каменем в кар'єрі офіцерів дипломатичної служби Америки, а також тисяч урядовців з усіх верств суспільства, чия робота вимагає експертизи у закордонних справах. Сьогоднішня місія інституту полягає в проведенні дипломатичного навчання світового рівня і надання можливостей для професійного зростання протягом всієї кар'єри дипломата, щоб домогтися успіху на світовій арені в питанні просування зовнішньої політики США від імені американського народу. За більш ніж сімдесятирічну історію інститут не тільки не припинив свого існування, а й модернізувався в сфері підготовки дипломатів в умовах сучасних міжнародних реалійПосилання
Allen G. V. “The Foreign Service Institute after 20 Years. Department of State News Letter”, Nov. N 67, Washington: Bureau of Administration, 1966, P. 19 21 [in English].
Calkin H. L. Women in American foreign affairs, Department of State, 1977, 311 p. [in English].
Grove В. Behind Embassy Walls: The Life and Times of an American Diplomat, Missouri: University of Missouri, 2005, 333 p. [in English].
Honley S. A. The Foreign Service Institute at 70: Recalling a Proud History, 2017, URL: https://www.state.gov/the-foreign-service-institutes-history [in English].
Maddox W. P. “The Foreign Service in Transition”, Foreign Affairs, 1947, N 25(2), P. 303 [in English].
McCamy J. L., Corradini, A. “The People of the State Department and Foreign Service”, American Political Science Review, 1954, N 48(04), P. 1067–1082 [in English].
McEldowney N. “Fast forward: US diplomacy in an untethered world”, World Affairs, 2015, P. 82-90 [in English].
Official site of Association for diplomatic studying and training. The Battle to Create the Foreign Service Institute, 2016, URL: https://adst.org/2016/05/the-battle-to-create-the-foreign-service-institute/#.Wg8SeVWnHcs [in English].
Official site U.S. Department of State, Our mission, URL: https://www.state.gov/bureaus-offices/under-secretary-for-management/foreign-service-institute [in English].
Plischke E. U.S. Department of State: A Reference History, Greenwood, 1999, 806 p. [in English].
Record of the 79th Congress (Second Session). AN ACT To improve, strengthen, and expand the Foreign Service of the United States and to consolidate and revise the laws relating to its administration, Washington, 1946, P. 999 – 1040, URL: https://www.loc.gov/law/help/statutes-at-large/79th-congress/session-2/c79s2ch957.pdf [in English].
Reiser M. C. “Foreign Service Institute Prepares Government Workers for Global Careers”, The Washington Diplomat, on May 5, 2017, URL: https://www.washdiplomat.com/index.php?option=com_content&id=15351:foreign-service-institute-prepares-government-workers-for-global-careers&Itemid=428 [in English].
Taylor L. “More than a move”, Foreign Service Journal, 1993,N 10, P. 34 – 36 [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Актуальні питання суспільних наук та історії медицини
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
