Історія розвитку фізіології серцево-судинної системи (від Галена до сучасності)
DOI:
https://doi.org/10.24061/2411-6181.2.2018.36Ключові слова:
серцево-судинна система, Гален, У. Гарвей, Мальпіги, історія кардіологіїАнотація
Історія вивчення серцево-судинної системи це шлях, який тривав понад тисячу років Знання науковців змінились від примітивних уявлень про бу-дову і роботу серця і судин до високотехнологічних методів діагностики і лікування.
Мета дослідження. Ознайомити широке коло науковців з основними етапами історичного розвитку фізіології серцево-судинної системи.
Основна частина Історія кардіології, налічує не одну тисячу років. Спрадавна робота серця і судин була загадкою і науковці по крупицях століттями збираючи все нові відомості про роботу серцево-судинної системи, змогли прийти від при-мітивних уявлень про роботу серця і судин до широкого розуміння питань про складну нервовому і гуморальну регуляцію, що стало поштовхом для розвитку хірургії серцево-судинної системи.
Прорив у вивченні фізіології серцево-судинної системи був здійснений У. Гарвеєм, який шляхом експериментів на тваринах і на собі встановив наявність двох кіл кровообігу, а згодом Мальпігі була відкрита система капілярів. Стефен Хейлс винайшов метод, що дозволяв вимірювати артеріальний тиск, а через сто років французький лікар і фізик Жан Пуазейль створив ртутний манометр. В 1846 р. знаменитий німецький фізіолог Карл Людвіг вперше у світі записав тиск крові в артерії тварини. Німецький фізик А. Фік в 1870 запропонував безкровний спосіб визначення хвилинного об’єму крові у тва-рин і людини. Розроблений у 1905 р. російським лікарем Н.С. Коротковим аускультативний метод і понині залишається в усьому світі єдиним безкровним методом визначення артеріа-льного тиску в людей.
Нідерландський лікар і фізіолог В. Ейнтховен (1860-1927), у 1903 р. вперше записав електрокардіограму людини та дав опис її зубців. Починаючи з 40-60 років XIX ст. розгорта-ються дослідження іннервації та регуляції серцево-судинної системи.
Сучасні дослідження в галузі серцево-судинної системи продовжують розвиватись у кількох напрямках. Це, по-перше, вивчення регіонарного та органного кровообігу, особливостей кровопостачання різних органів і тканин, його зв’язку з функцією та його регуляції (Б.І. Ткаченко, В.М. Хаютін); кардіодинаміка, її регуляція в нормі, при старінні та патології (В.В. Фролькіс, О.О. Мойбенко). По-друге, застосування електрофізіологічних та біохімічних методів дозволило досліджувати поведінку центральних та периферичних нейронів при здійсненні серцево-судинних реакцій, участь і механізми роботи м’язових та ендотеліальних клітин серця і кровоносних судин у цих реакціях (В.Ф. Сагач, В.П. Лебедев, О.С. Медвєдєв). По-третє, дослідження на молекулярному рівні взаємодії специфічних агоністів та антагоністів з мем-бранними рецепторами нервових, м’язових та ендотеліальних клітин серцево-судинної системи (М.Ф. Шуба, Дж. Арндт, С. Монкада. Н. Сперелакіс,). Ці проблеми набувають особливо важливого значення в зв’язку з потребою медицини у ефектив-них і направлено діючих засобах для лікування серцево-судинних захворювань. Висновок. Історія вивчення серцево-судинної системи продовжується, сьогодні. Лікарі та вчені вдосконалюють методи лікування, діагностики та хірургічної тактики і саме сьогод-ні вони створюють історію.
Посилання
Petrovskyi, B. V., ed. Bolshaia Medytsynskaia Entsyklopedyia [Great Medical Encyclopedia], Vol. 2, Moskva, Sovetskaia entsyklopedyia, 1984, P. 255-256 [in Russian].
Kvetnoi Y. M. Ot Hyppokrata do Khiumtrena [From Hippocrates to Humutren], Moskva,Vuzovskaia knyha, 2001, P. 45 [in Russian].
Hrytsak E. N. Populiarnaia ystoryia medytsyny [The popular history of medicine], Moskva, Veche, 2003, P. 35-38 [in Russian].
Hofstein A., Mamlok-Naaman R. The laboratory in science education: the state of the art, Chemistry Education Research and Practice, 2007, Vol. 8(2), P. 105-107 [in English].
Shoifet M. S. 100 velykykh vrachei [100 great doctors], Moskva, Veche, 2011, P. 19. [in Russian].
Istoryia razvytyia uchenyia o krovoobrashchenyy. 30.11.2015 [Electronic resource], Access mode: https://knowledge.allbest.ru/biology/3c0b65625b2bd68a4d43a89421206c37_0.html.
Istoryia razvytyia uchenyia o krovoobrashchenyy. 30.11.2015 [Electronic resource], Access mode: https://knowledge.allbest.ru/biology/3c0b65625b2bd68a4d43a89421206c37_0.html [in Russian].
Verkhratskyi S. A. Istoriia medytsyny [History of medicine], Kyiv, Zdorovia, 2011, P. 149 [in Ukrainian].
Verkhratskyi S. A. Istoriia medytsyny [History of medicine], Kyiv, Zdorovia, 2011, P. 67 [in Ukrainian].
Kvetnoi Y. M. Ot Hyppokrata do Khiumtrena [From Hippocrates to Humutren], Moskva, Vuzovskaia knyha, 2001,P. 123 [in Russian].
Sorokyna T. S. Ystoryia medytsyny [History of medicine], Moskva, Akademyia, 2008, P. 238 [in Russian].
Sorokyna T. S. Ystoryia medytsyny [History of medicine], Moskva, Akademyia, 2008, P. 145 [in Russian].
Sorokyna T. S. Ystoryia medytsyny [History of medicine], Moskva, Akademyia, 2008, P. 59 [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Актуальні питання суспільних наук та історії медицини
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).