Cпортивна тематика в творчості Богдана Ігоря Антонича та Казімєжа Вєжинського

Анотація

Західноукраїнська та польська літератури кінця 20-х – 30-х років XX ст. розвивались за певними спільними критеріями, обоє красних письменств цього періоду різноманітні багатоплановістю мотивів, розгалуженістю стильових течій тощо. Міжвоєнний етап в словесно-образній експресії України та Польщі багато в чому можна вважати ретроспективним, оскільки більшість митців цього відтинку часу звертались до міфологічних тем, апробували образи Давнього Риму та Давньої Греції, послуговувалися старозавітніми архетипами. Не оминули таких тем український та польський поети Б. І. Антонич і К. Вєжинський, які створили своєрідну ілюзію фізичної сили й краси людини у поетичному циклі „Бронзові м’язи” (1931) та у збірці „Олімпійський лавр” (Laur olimpijski, 1927). Мета статті: провести генеалогічну (контактологічну) паралель між циклом Б. І. Антонича та збіркою польського поета К. Вежинського, проаналізувати особливості рідкісної для української літератури теми – спорту. Методи дослідження: генеалогічний (контактологічний) метод порівняння використовується для компаративного аналізу поетичного циклу Б. І. Антонича та збірки польського поета К. Вежинського; описовий; синтезу й узагальнення наукових теорій. Наукова новизна. Нами проаналізовано особливості екзотичної для української літератури теми спорту, що й становить новизну роботи. Висновки. У розвідці ми розглянули специфіку теми спорту в поезії, визначили, що спортивні вірші К. Вєжинського та Б. І. Антонича мають спільні образи та культивують одну тему, проте формують відмінне поетичне вираження. У подальших дослідженнях варто детальніше проаналізувати лексичні рівні спортивних текстів обох поетів, розглянути особливості запозичення Антоничем європейської спортивної лексики через посередництво польської мови, оскільки, нам цікава саме тематика фізичної культури та особливості поетичного бачення спорту першої половини XX ст.